Повернути Мене до життя

Розділ 168

День Ганни минув на подвір’ї, у парку біля лікарні. Весь день було сонячно. Дівчина сиділа в інвалідному візку і мовчки спостерігала за метушнею медичного персоналу. Вона морально почувалася пригніченою — дуже сумувала за Стасом. Водночас у її серці стискався сильний біль.

Коли вже стемніло, до неї підійшов молодий високий худорлявий чоловік — медбрат на ім’я Ганс у білому халаті. Він підійшов, щоб відвести її до палати.

— Fräulein Hanna, schon Zeit für die Ruhe, — сказав він німецькою, бо української не знав.

Чоловік присів поруч із візком, щоб вона могла його бачити. Дівчина подивилася на медбрата, але не розуміла, що він говорить. Тоді він показав жестом, і вона кивнула. Медбрат обережно взявся за ручки візка та повіз Ганну в середину лікарні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше