Повернути Мене до життя

Розділ 165

Полковник стояв мовчки, з напруженим обличчям. Він явно намагався зібратись із думками, але не знаходив слів.
— А зараз — пішов геть! — раптом гаркнув Юрчишин, зриваючись на крик. Його голос був настільки різким, що Яремчук мимоволі здригнувся.

У тиші, що зависла після цієї фрази, в повітрі вібрувала загроза. Полковник повільно розвернувся і мовчки вийшов, не наважуючись озирнутися.

Юрчишин залишився в кабінеті, очі палахкотіли люттю.
— Миколо! — різко вигукнув він.

Начальник охорони з’явився миттєво, ніби вже чекав на наказ.
— Збери про Філатова все. Абсолютно все, — голос Павла був тихим, але пронизливим. — Навіть що він любить їсти, — додав він з холодною іронією, хмикнувши.

— Слухаюсь, Павле Валентиновичу, — відповів начальник охорони й вийшов з кабінету.

Юрчишин повільно підійшов до вікна, подивився на темне небо, мов на ворога.
«Цей Сергій Андрійович думає, що може зі мною гратися», — зневажливо подумав господар мережі заправних станцій.
— Даремно... — прошепотів він уголос, стискаючи кулак.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше