Повернути Мене до життя
Розділ 162
— Що ти, Сергію, — з легкою усмішкою відповів Генерал. — Ти мій найкращий друг. Я поважаю тебе й ціную. Допомогти тобі та Ганні — для мене справа честі.
Філатов під'їхав до будівлі Генеральної прокуратури. Машина зупинилася, на мить запанувала тиша.
Генерал-майор потиснув йому руку й сказав:
— Дякую. Успішної з’їздки тобі. До зустрічі, Сергію.
— Дякую, Михайло Івановичу, — відповів Сергій Андрійович і поїхав.
Чоловік вирішив дізнатися, як справи у Полянського, тому звернув на дорогу, що вела до квартири молодого чоловіка. Він увійшов до під’їзду й піднявся на поверх. Біля дверей Стасу подзвонив.
Молодий чоловік швидко відчинив двері.
— Сергію Андрійовичу, добрий день! — привітався він.
— Привіт, — відповів Філатов. — Можна зайти?
— Звісно, проходьте.
Філатов переступив поріг і оглянувся. Станіслав виглядав добре, був у хорошій формі — наче й не пив учора. У квартирі панував легкий безлад, але це не дивно.
— Молодець, Стас, що дослухався порад, — сказав він.
— Це я вам вдячний, що вчора не дали мені наробити дурниць, — відповів Полянський.
— Ти робив так само, коли я пив, — промовив Сергій Андрійович. — Ніколи не залишав мене. Якби не ти, я б себе погубив.
Станіслав підійшов ближче, подивився Сергію в очі і тихо сказав:
— На те вони й друзі.
Вони міцно обійнялися — два чоловіки, які пройшли через багато випробувань, підтримуючи один одного.
#344 в Детектив/Трилер
#170 в Детектив
#3663 в Любовні романи
#1637 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
