Чоловіки вийшли з слідчого ізолятора й сіли в машину. Філатов зайняв місце за кермом, а Михайло Іванович — поруч, на передньому сидінні.
— Сергію Андрійович, ви сьогодні мовчазні, — з легкою усмішкою мовив генеральний прокурор.
— Не хвилююся, Сергію, — спокійно відповів Михайло Іванович. — Усе йде саме так, як треба.
— Наступний крок — арешт начальника карного розшуку Яремчука, — чітко сказав Михайло. — Показів Васькова недостатньо. Потрібні беззаперечні докази. Накажу встановити прослуховування мобільного телефону полковника.
— Впевнений, що йому вже стало відомо про арешт слідчого, — додав генерал. — Тому він обов’язково зв’яжеться з цим "бензиновим кролем" і видасть себе.
Філатов уважно слухав Михайла, не відводячи погляду від дороги.
-Михайло, я хочу поїхати за кордон, навідати Ганну, — звернувся Сергій Андрійович, зупинивши погляд на генералові. — Чи я потрібен тут?
— Ні, можеш їхати, — відповів Михайло Іванович спокійно.
— Мене не буде тиждень, — сказав Сергій.
— Зрозумів, — кивнув генерал.
— Дівчині передай вітання, — сказав прокурор.
— Обов’язково, — відповів Сергій.
Він на мить замовк, а потім додав:
— Скажи їй, що винний, як і всі, хто брав участь у цьому злочині, будуть покарані. Обіцяю. Слово офіцера.
— Дякую, — тихо відповів Філатов, дивлячись йому просто в очі.
#345 в Детектив/Трилер
#170 в Детектив
#3648 в Любовні романи
#1635 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025