-Хоча до вашої совісті, пане колишній капітан, взивати вже запізно, — продовжив докір прокурор. Васьков мовчав.
— Всі вини у цьому злочині, включно з вашим начальником, будуть покарані, — твердо зазначив Михайло Романович.
— Неодмінно всі винні будуть притягнуті до відповідальності згідно з законом, — додав він.
— Дякую, що розказав правду. На це тобі вистачило духу, — сказав чоловік.
Закінчивши допит, генеральний прокурор подивився на охоронця й сказав:
— Уведіть затриманого.
Молодший лейтенант підійшов і чітко відповів:
— Слухаюсь.
Він надів наручники на затриманого й повів його до виходу. Віктор озирнувся, подивився на прокурора й сказав:
— Я дійсно жалкую, що так вчинив. Якби можна було повернути час назад — тоді зробив би інакше, — промовив він із сумом.
Генерал підійшов до колишнього капітана й мовив:
— У житті є речі, які повернути неможливо. І найцінніше з них — це час.
А тебе, Вітю, може простити лише Господь...
Затриманий кивнув і тихо промовив:
— Ви маєте рацію, Михайло Романовичу.
— Я розповім правду в суді, — пообіцяв чоловік. — Можливо, це хоча б трохи спокутує мою провину.
Чоловік обернувся, кивнув, і затриманого вивели з кімнати для допиту.
#270 в Детектив/Трилер
#106 в Детектив
#2766 в Любовні романи
#1250 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2026