Розділ 159

Слідчий почав розповідати.

— Поліція передала справу мені.  провів повне розслідування.

Ретельно вивчив усі докази: записи з камер відеоспостереження, свідчення очевидців і огляд місця ДТП. Кожен доказ був дуже важливим і міг стати вирішальним.

З’ясував, що за кермом був впливова людина — власник великої мережі заправних станцій, відома у бізнес-кругах.

Отримав ордер на арешт Юрчишина Валентина  Валентиновича. Під час затримання він поводився зухвало, дивився зверхньо і наполягав, що машину начебто викрали.

Прокурор і Філатов уважно слухали слідчого, ловлячи кожне слово, що виходило з його уст.

— Що було далі? — запитав генеральний прокурор, напружено дивлячись на нього.

Наступного дня мене викликав мій керівник.
— Полковник Яремчук, — зробивши паузу, продовжив слідчий, — прямо наказав закрити цю справу.

— За це я отримав гроші… 50 тисяч доларів. Довго вагався, але все ж таки взяв.

— Михайло Романовичу навіть якщо я заперечив, нічого не змінилося, — виправдовувався колишній слідчий.

Генеральний прокурор серйозно глянув на нього:
— Вітя, ти міг відмовитися виконувати цей наказ. Міг доповісти вищому керівництву. Але ти взяв гроші, — докірливо мовив держаний радник.

— Міг… — винувато опустивши очі, відповів Васков. — Я справді шкодую, що так вчинив.

Подивившись Васькову просто у вічі, прокурор продовжив:
— Вітя, дівчина зазнала непоправної шкоди здоров’ю.

— Ти знав про це, — продовжив Михайло Романович.

Той відвів погляд.