Повернути Мене до життя

Розділ 156

Чоловік їхав по трасі, міцно тримаючи кермо. Через годину був на місці — біля будівлі Генеральної прокуратури.

Звідти вийшов Михайло Іванович. Він був одягнений у генеральську форму. Невисокий, трохи повнуватий, мав овальне обличчя, зелені очі й чорне волосся. Генерал-майор впевнено підійшов до автомобіля Філатова, трохи постукав у скло та з усмішкою сказав:

— Добрий ранок, Сергію.

Філатов відкрив дверцята машини й відповів:

— Привіт. Сідай. Поїдемо на моїй?

— Так, — відповів Михайло. — Моя зламалася, — пояснив він.

— Ну добре, — кивнув Сергій Андрійович.

Чоловіки вирушили до слідчого ізолятора, де перебував колишній капітан Васьков.

Дорогою чоловіки мовчали. Тишу порушив генерал-майор.

— Сергію, — мовив він.

Філатов кивнув, але не зводив очей з дороги, міцно тримаючи кермо.

— Прошу тебе: що б там не сказав той ексслідчий — поводься спокійно.

Михайло знав, що іноді характер Філатова був непростим.

— Добре, — відповів Сергій Андрійович. — Обіцяю.