Розділ 155

Сергій Андрійович не спав усю ніч. О восьмій ранку чоловік прийняв душ, поголився. Одягнув білу сорочку та світло-синій діловий костюм. Виглядав дуже солідно. Його постава була рівна, хода — впевнена. Ще зовсім недавно він здавався згорбленим, виснаженим від болю і втрат, але тепер усе було інакше. Здавалося, що перед усіма знову стоїть той самий свіжий чоловік — зібраний, охайний, спокійний. Обличчя посвіжіло, в очах з’явився живий блиск, а легкий аромат парфумів завершував образ людини, яка віднайшла у собі силу жити далі.
Піклування про цю дівчину стало для нього сенсом життя — вона була його натхненням і підтримкою.
Тепер перед дзеркалом стояв той самий Сергій Андрійович Філатов — неперевершений нейрохірург, якого називали «лікарем від Бога».

Він вийшов із дому, повільно підійшов до машини, сів за кермо й вирушив на зустріч із генеральним прокурором. Вони мали бути присутніми на допиті слідчого — того самого, який вів справу про наїзд на Ганну. Саме цьому чоловіку Юрчишин заплатив, щоб справу закрили, приховавши істину.

Сергій Андрійович нетерпляче чекав цієї зустрічі. Йому було важливо поглянути в очі людині, яка зрадила правду заради грошей. Через це Юрчишин, який мав би сидіти за ґратами, залишався на свободі. Він скалічив життя молодої дівчини й досі не відповів за свої вчинки.

Ця думка палала в грудях Філатова, викликаючи гнів і рішучість. Він не міг пробачити байдужості й продажності. Сьогоднішній день міг стати першим кроком до справедливості — і він мав бути там, щоб побачити все на власні очі.