Повернути Мене до життя

Розділ 154

Почувши ці зворушливі слова, він тихо промовив:

— Моя хороша, ти для мене теж дуже важлива.

Дівчина ще раз уважно подивилася на Філатова й сказала:

— Дякую, що ви є в моєму житті, Сергію Андрійовичу.

Від її щирих слів Філатов відчув тепле піднесення в душі.

— Дякую, рідненька, — зворушено мовив він.

Поглянувши на годинник, лікар додав:

— Тобі вже час спати. На добраніч. Я подзвоню тобі завтра, обіцяю.

— Добре, — погодилася дівчина. — Дякую вам, лікарю.

— До завтра, — тихо сказала вона й завершила дзвінок.

Після розмови з Сергієм Андрійовичем у Ганни помітно покращився настрій. В її очах знову з’явився живий блиск, а на обличчі — тиха усмішка. Вона була щиро щаслива, дізнавшись, що Філатов скоро приїде. Минуло вже два місяці з моменту їхньої останньої зустрічі, і весь цей час тягнувся для неї надзвичайно повільно.

Медсестра, яка сиділа поруч із Ганною, тихо прошепотіла німецькою:

— Fräulein, es ist Zeit, sich auszuruhen.
(Фройляйн, уже час відпочивати.)

Ганна не зрозуміла слів, лише здивовано поглянула на жінку. Тоді медсестра м’яко усміхнулася й жестом показала, що пора лягати спати — долонею ніжно провела від плеча до подушки.

Ганна кивнула і втомлено заплющила очі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше