Почувши ці зворушливі слова, він тихо промовив:
— Моя хороша, ти для мене теж дуже важлива.
Дівчина ще раз уважно подивилася на Філатова й сказала:
— Дякую, що ви є в моєму житті, Сергію Андрійовичу.
Від її щирих слів Філатов відчув тепле піднесення в душі.
— Дякую, рідненька, — зворушено мовив він.
Поглянувши на годинник, лікар додав:
— Тобі вже час спати. На добраніч. Я подзвоню тобі завтра, обіцяю.
— Добре, — погодилася дівчина. — Дякую вам, лікарю.
— До завтра, — тихо сказала вона й завершила дзвінок.
Після розмови з Сергієм Андрійовичем у Ганни помітно покращився настрій. В її очах знову з’явився живий блиск, а на обличчі — тиха усмішка. Вона була щиро щаслива, дізнавшись, що Філатов скоро приїде. Минуло вже два місяці з моменту їхньої останньої зустрічі, і весь цей час тягнувся для неї надзвичайно повільно.
Медсестра, яка сиділа поруч із Ганною, тихо прошепотіла німецькою:
— Fräulein, es ist Zeit, sich auszuruhen.
(Фройляйн, уже час відпочивати.)
Ганна не зрозуміла слів, лише здивовано поглянула на жінку. Тоді медсестра м’яко усміхнулася й жестом показала, що пора лягати спати — долонею ніжно провела від плеча до подушки.
Ганна кивнула і втомлено заплющила очі.
#322 в Детектив/Трилер
#162 в Детектив
#3695 в Любовні романи
#1648 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025