Ганна раптово знову відчула сильний біль у спині. Відтоді, як вона більше не могла ходити, до цього жахливого болю звикнути так і не вдалося. Здавалося, вона вже прийняла інвалідний візок, але не цей нестерпний біль, який щодня виснажував її.
Обличчя дівчини різко змінилося: вона стисла губи, поблідніла, ледь помітно здригнулася. Райзон одразу це помітив.
– Ганно, потерпіть, я зараз зроблю вам укол — стане краще, – швидко сказав він.
– Schwester, schnell her! Bringen Sie sofort das Schmerzmittel! – вигукнув Габрієль німецькою. – Медсестро, швидко сюди! Принесіть знеболення!
Вони були в парку біля лікарні. За кілька секунд медсестра прибігла, тримаючи аптечку. Райзон упевнено взяв шприц, підготував препарат і став на коліно біля Ганни.
– Тихо... усе добре, – прошепотів він.
Він зробив укол швидко та обережно. Ганна заплющила очі, на її віях тремтіла сльоза, щока ледь здригнулася від болю. Та вона мовчала.
За кілька хвилин біль трохи вщух, а ще через мить — відпустило більше. Її дихання стало спокійнішим, обличчя розслабилося.
– Вже краще, – прошепотіла вона, ледь помітно кивнувши. – Дякую...
Райзон уважно стежив за її станом, у його погляді було щире полегшення.
#377 в Детектив/Трилер
#165 в Детектив
#3716 в Любовні романи
#1663 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026