– Ви маєте рацію, лікарю, – відповіла дівчина. – Дуже дякую вам за увагу і турботу.
– Знаєте, – мовила Ганна після короткої паузи, – той факт, що Сергія Андрійовича немає поруч, дуже пригнічує мене. Його присутність – ніби знеболювальне… Коли він поруч, мені стає легше.
Професор уважно подивився на неї, в його погляді було тепло і співчуття.
– Пане Габрієле, – сказала дівчина, – ви теж багато робите для мене підтримуєте, допомагаєте… Я вдячна вам за все. Але Сергій Андрійович для мене — особлива людина. Пробачте, але я по-справжньому вірю тільки йому.
Прошу, не ображайтеся… – Ганна винувато відвела погляд.
Райзон відповів спочатку німецькою, а потім українською:
– Ganna, ich bin dir überhaupt nicht böse, – м’яко промовив він. – Ганно, я ні в якому разі не ображаюсь на вас, – заперечив чоловік.
Він зробив паузу, поглянув убік, ніби згадав щось тепле, і продовжив: спочатку німецькою, потім українською:
– Mein Freund und Kollege Serhij ist nicht nur ein hervorragender Arzt, sondern auch ein sehr guter Mensch. – Мій друг і колега Сергій — не тільки неперевершений лікар, а й дуже хороша людина.
#374 в Детектив/Трилер
#164 в Детектив
#3713 в Любовні романи
#1666 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026