Та… е… — розгублено мовила Ганна, на мить опустивши погляд. Її пальці ледь помітно стиснули краї пледа, що лежав на колінах. Потім вона наважилась підвести очі й подивитися на лікаря.
— Geht es Ihnen hier schlecht? — м’яко, з ноткою занепокоєння, запитав Габрієл Райзон німецькою. Побачивши нерозуміння в її погляді, додав українською:
— Вам тут погано?
— Ні, що ви, пане лікарю, — швидко заперечила дівчина. У її голосі було хвилювання. — Просто я ще… ще не звикла до нового місця.
Вона зітхнула і опустила погляд.
— Все своє життя я прожила в Україні. Там мій дім. Моє дитинство. Усі теплі спогади пов’язані з Україною… — її голос за тремтів. — Україна — це мій дім. І мені його дуже не вистачає.
Райзон мовчки слухав.
Після короткої паузи він тихо відповів, затримавши на Ганні теплий, співчутливий погляд. У його очах не було жалю — лише глибоке розуміння.
— Es ist nur vorübergehend... Sie sind hier nur vorübergehend, — м’яко сказав Райзон.
— Це лише тимчасово... Ви тут тимчасово, — повторив він українською, аби Ганна точно зрозуміла.
— Ви повернетеся додому, — додав лікар, тихо, але впевнено.
#316 в Детектив/Трилер
#155 в Детектив
#3625 в Любовні романи
#1616 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025