Повернути Мене до життя

Розділ 148

Та… е… — розгублено мовила Ганна, на мить опустивши погляд. Її пальці ледь помітно стиснули краї пледа, що лежав на колінах. Потім вона наважилась підвести очі й подивитися на лікаря.

— Geht es Ihnen hier schlecht? — м’яко, з ноткою занепокоєння, запитав Габрієл Райзон німецькою. Побачивши нерозуміння в її погляді, додав українською:
— Вам тут погано?

— Ні, що ви, пане лікарю, — швидко заперечила дівчина. У її голосі було хвилювання. — Просто я ще… ще не звикла до нового місця.

Вона зітхнула і опустила погляд.

— Все своє життя я прожила в Україні. Там мій дім. Моє дитинство. Усі теплі спогади пов’язані з Україною… — її голос за тремтів. — Україна — це мій дім. І мені його дуже не вистачає.

Райзон мовчки слухав.

Після короткої паузи він тихо відповів, затримавши на Ганні теплий, співчутливий погляд. У його очах не було жалю — лише глибоке розуміння.
— Es ist nur vorübergehend... Sie sind hier nur vorübergehend, — м’яко сказав Райзон.
— Це лише тимчасово... Ви тут тимчасово, — повторив він українською, аби Ганна точно зрозуміла.
— Ви повернетеся додому, — додав лікар, тихо, але впевнено.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше