Повернути Мене до життя
Розділ 146
Ганна сиділа у візку в затишному парку біля лікарні. Навколо панувала тиша: високі дерева здіймалися в небо, відкидаючи м’яку тінь на охайні доріжки, а кущі троянд легенько гойдались під подихом вітерцю. Сонячні промені пробивалися крізь густе листя й мружили очі. Повітря було теплим, просякнутим ароматом квітів і свіжо скошеної трави. Вечоріло
Дівчина була повністю занурена у свої думки. Все навколо здавалося їй чужим: мова, обличчя, голоси медперсоналу, які зрідка проходили алеями, ніби й не помічаючи її. Вона сиділа осторонь, мов тінь у чужому просторі. А найголовніше — поруч не було Сергія Андрійовича, її рятівника.
Ганна дуже сумувала за цим чоловіком. Його відсутність відчувалась болісно, гостро, залишаючи порожнечу, яку не міг заповнити ніхто. Думки про Стаса теж не давали спокою. Вони картали її душу, зсередини. Вона намагалася відпустити, забути, але рана ще була занадто свіжа.
#333 в Детектив/Трилер
#168 в Детектив
#3597 в Любовні романи
#1605 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
