Чоловіки пили каву і спілкувалися. Вечоріло. Сергій Андрійович поглянув на наручний годинник — було 17:00.
Філатов сказав:
— Мені вже час їхати. Дякую, Михайло. Завтра зустрінемось, я прийду до тебе — поїдемо на допит.
— Так, так, — відповів прокурор. — Був радий тебе бачити.
Чоловіки підвелися і попрямували до виходу з кабінету. Генерал потиснув руку другові:
— До зустрічі, Сергію.
Лікар вийшов на вулицю, сів у машину і поїхав.
По дорозі йому подзвонив телефон. Він зупинився, взяв апарат і побачив на екрані прізвище — Полянський.
— Алло, Стас, — відповів Філатов.
Сергій Андрійович сказав:
— Голос у телефоні... Мені дуже погано, будь ласка, приїжджайте, — благав молодий чоловік.
— Стас, ти де? — запитав Філатов.
— Я вдома, — відповів Полянський, його мова плуталася. Сергій Андрійович зрозумів, що він дуже п’яний.
— Я зараз приїду, — пообіцяв літній чоловік.
Поклавши слухавку, чоловік повернув на дорогу, яка вела до дому Станіслава.
#328 в Детектив/Трилер
#166 в Детектив
#3578 в Любовні романи
#1597 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.12.2025