— Це справді чудова новина… Дякую тобі, Михайло, — Сергій Андрійович відвів погляд, намагаючись стримати емоції.
— Якщо хочеш, можеш бути присутнім на допиті цього продажного слідчого, — спокійно, але з ноткою твердості промовив Михайло Іванович.
— Авжеж. Я маю це бачити на власні очі, — відповів Сергій без тіні сумніву.
— Домовились. Завтра о дев’ятій — біля СІЗО. Підеш зі мною, — прокурор кивнув та усміхнувся.
Домовились, — задоволено відповів Філатов.
— Вип’єш кави? — запропонував Михайло Іванович.
— Не відмовляюся, — з готовністю погодився Сергій.
Генерал узяв слухавку й коротко сказав:
— Яно, будь ласка, дві кави.
Через п’ять хвилин до кабінету увійшла молода, струнка дівчина з підносом, на якому стояли дві чашки кави.
— Ваша кава, Михайле Івановичу, — мовила вона з легкою усмішкою.
Вона підійшла до столу й обережно поставила чашки.
Запах свіжозмеленої кави миттєво наповнив приміщення, ніби на мить розвіюючи тягар думок.
— Дякую, Яно, — кивнув їй Михайло Іванович.
Дівчина мовчки вийшла, залишивши чоловіків наодинці.
#318 в Детектив/Трилер
#155 в Детектив
#3660 в Любовні романи
#1637 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025