Райзон та Ганна повернулися до лікарні — на годиннику була вже 22:00. Чоловік обережно відвіз дівчину до палати, допоміг їй прилягти на ліжко, дав ліки та зробив знеболювальну інʼєкцію. Потім присів на стілець поруч і, поглянувши на неї, м’яко промовив німецькою:
— Hanna, ich hoffe, es geht Ihnen nach unserem Spaziergang besser.
— Ганно, сподіваюся, вам стало краще після нашої прогулянки?
— Так, — щиро відповіла дівчина. — Дякую вам.
Вона подивилася на нього з вдячністю.
— Sie haben heute sehr tapfer durchgehalten, — додав він, усміхаючись. — Ви сьогодні трималися дуже мужньо.
— Ви дуже добрий, — прошепотіла вона.
— Ich bin froh, dass ich helfen kann, — відповів він. — Радий, що можу допомогти.
— Ось і добре, — м’яко сказав Райзон, підводячись. — Вибачте, мені вже час іти. До завтра.
— До завтра, — тихо повторила вона.
Після його виходу Ганна спокійно заснула, вперше за довгий час відчувши спокій.
#321 в Детектив/Трилер
#158 в Детектив
#3676 в Любовні романи
#1654 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.12.2025