Розділ 132

Вони під’їхали до двоповерхової будівлі з черепичним дахом і великими вікнами, з яких лилося м’яке тепле світло. Над входом висіла дерев’яна вивіска з написом Brauerei zum Schiffchen — один із найстаріших ресторанів міста, відомий своєю традиційною німецькою кухнею. У повітрі вже вловлювався аромат запеченої свинини, хрусткого брецеля та свіжозвареного пива.

Райзон обережно скерував візок до широких дубових дверей. Зайшовши всередину, він повільно котив візок по рівній кам’яній підлозі. Просторий хол був освітлений старовинними кованими люстрами. Стіни прикрашали картини із зображенням старого міста, дерев’яні балки на стелі додавали автентичності.

Їх одразу зустрів керуючий — чоловік років тридцяти у світлому діловому костюмі з акуратною зачіскою. Він підійшов упевнено, але з дружньою усмішкою.

— Guten Abend, Herr Gabriel, — привітався він німецькою, легко нахиливши голову.

— Guten Abend, — відповів Йоган, так само ввічливо.

Погляд керуючого з цікавістю, але без жодного осуду, ковзнув до дівчини у візку.

— Guten Abend, — звернувся він до неї, тепло усміхаючись. — Сподіваюся, вам у нас сподобається.

Дівчина мовчки кивнула, трохи ніяковіючи, але її очі зацікавлено вдивлялися в інтер’єр закладу. Вона не була тут раніше, та вже відчувала — цей вечір стане для неї чимось особливим.

— Прошу, я проведу вас до столика, — додав керуючий і жестом запросив їх пройти за ним.