Повернути Мене до життя
Розділ 119
Він біг вулицями, не знаючи, куди йде. Сергій Андрійович їхав за ним на машині, боячись, що молодий чоловік, перебуваючи на межі нервового зриву, може накоїти дурниць. Він різко загальмував, перегородив йому дорогу, вийшов з авто й рішуче сказав:
— Сідай у машину. Поїхали.
— Залиште мене в спокої! — грубо кинув молодий чоловік.
— Ні, Стасе, — спокійно, але твердо відповів Сергій Андрійович. — У такому стані не можна залишатися самому. Тобі треба охолонути.— Я не можу заспокоїтися! — заперечив Полянський. Його голос був напружений, кожне слово — на межі вибуху. — Не можу, розумієте? Я роблю все, щоб вона мене пробачила. Я благаю, принижуюсь перед нею... Та будь-яка дівчина мріє зустрічатися зі мною! А вона... вона знущається!
Він зупинився на мить, наче чекав реакції, потім знову вибухнув:
— Як вона може так зі мною?! — обурено вигукнув Полянський.
Сергій Андрійович мовчав. Лише дивився, уважно слухаючи, не перебиваючи жодного слова.
#320 в Детектив/Трилер
#159 в Детектив
#3681 в Любовні романи
#1659 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
