— Дякую, — тихо прошепотіла вона, ніби боячись порушити тишу.
— Entschuldigung, Ganna, ich muss jetzt gehen, — промовив Габріель спочатку німецькою, а потім ніжно додав українською: — Пробачте, Гано, я повинен іти. У мене операція.
— Так, звісно, — ледь чутно відповіла молода дівчина, намагаючись стримати хвилювання.
— До побачення, — сказав лікар і повільно вийшов, залишаючи по собі відчуття спокою і легкого суму.
Ганна залишилась сама у візку, її очі були прикуті до вікна. За його прозорим склом плили буденні краєвиди, але в серці панував буревій. Вона дуже сумувала за Сергієм Андрійовичем — його доброта, підтримка, надія, які він дарував їй, тепер здавалися такими далекі.
Але крім того, думки невпинно поверталися до Стаса. Чи правильно вона вчинила, образившись на нього? Чи не втратила вона дорогоцінного друга через власну гордість? Це питання не давало їй спокою.
#322 в Детектив/Трилер
#162 в Детектив
#3668 в Любовні романи
#1631 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025