Повернути Мене до життя

113 розділ

Ганна лежала на ліжку, ковдра легенько вкривала її тіло, але душа була напружена і розгублена. Вона боялася цього моменту — медичної процедури, яку раніше проводив лише Філатов, єдина людина, якій вона довіряла.

Лікар стояв поруч із серйозним і зосередженим поглядом.

— Gut, — тихо повторив він, ніби сам собі підтверджував намір.

Він заговорив німецькою:

— Hanna, darf ich Ihre Beine untersuchen? Ich werde die Sensibilität prüfen.

Ганна здригнулася від незнайомих слів. Лікар швидко перейшов на українську:

— Ганно, можна оглянути ваші ноги? Я перевірю чутливість.

Вона кивнула, хоч серце калатало у грудях.

Лікар обережно відкинув ковдру, оголивши ноги. Вона міцно стиснула руки, збираючись з духом.

— Ich werde mit einer Nadel stechen. Sagen Sie mir bitte, ob Sie etwas spüren.

— Я колотиму голкою, — пояснив лікар українською, — а ви скажете, чи відчуваєте.

Ганна зібрала всю волю й тихо сказала:

— Добре.

Вона лежала нерухомо, тримаючи дихання, очі широко розкриті, намагаючись зосередитись на кожному дотику. Лікар акуратно підніс голку до її ноги і зробив перший укол.

Болю вона не відчувала.

Другий укол — знову мовчання.

Вона дивилася в стелю, і холодний спогад прокотився в її свідомості: вона вже проходила цю процедуру раніше — і тоді, як і тепер, нічого не відчувала.

Лікар зберігав серйозність і спокій, уважно спостерігаючи за її реакцією.


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше