— Молодець, моя хороша, — м’яко мовив Філатов. — Уже пізно, відпочивай. На добраніч. Завтра обов’язково подзвоню, — пообіцяв він теплим голосом.
— Дякую вам за дзвінок, лікарю... Будь ласка, бережіть себе, — з турботою промовила Ганна.
— І тобі дякую. Навзаєм, — відповів Сергій Андрійович і роз’єднав виклик.
Ганна на мить затримала погляд на екрані, сумно зітхнула, обережно стисла айпад у руках. Поклала його поруч на ліжко, притислася до подушки — і майже відразу заснула від виснаження.Наступного дня, рівно о дванадцятій, Сергій Андрійович і Полянський прибули до Києва. Втомлені після тривалої дороги, вони попрямували до котеджу Сергія Андрійовича. Щойно переступивши поріг, господар втомлено опустився у м’яке шкіряне крісло, а Полянський, не гаючи часу, приліг на диван. Втома взяла своє — вже за кілька хвилин обидва заснули.
#341 в Детектив/Трилер
#171 в Детектив
#3637 в Любовні романи
#1628 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025