Сергій Андрійович і Полянський їхали далі по тихій, порожній дорозі. Стас зосереджено тримав кермо, а поруч, на пасажирському сидінні, сидів Філатов, задумливо дивлячись у вікно.
— Може, подзвонимо Ганні в Телеграмі? — раптом запропонував Філатов, відриваючись від думок і дивлячись на Стаса.
Полянський на мить ожив — в його очах з’явилася надія, але потім він опустив голову і сумно промовив:
— Так, це добра ідея, але… навряд чи вона захоче говорити зі мною.
Стас мовчки кивнув, відчуваючи, як в машині нависає тиша.
— Не переживай, — тихо запевнив його Філатов. — Все владнаєтся, треба лише дати їй час.
Він дістав телефон, поглянув на екран і, зібравшись із думками, набрав Ганну в Телеграмі. Лунало лише гудок, що здався надто довгим.Дівчина почула дзвінок на айпаді. Побачивши, що телефонує Філатов, вона дуже зраділа. Прийняла виклик і радісно сказала:
— Дуже рада вас бачити!
— Як ти, Ганочко? — ніжно спитав лікар.
— Без вас мені дуже погано, — зізналася дівчина.
— Розумію, моя хороша, — лагідно відповів Сергій Андрійович. — Але ти ж знаєш, що тобі необхідно деякий час провести в Німеччині. Це не надовго, — запевнив він.
— Так, розумію... — дівчина глибоко вдихнула, збираючись із силами. Сказала я вам вірю.
#367 в Детектив/Трилер
#167 в Детектив
#3615 в Любовні романи
#1620 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026