Повернути Мене до життя

Розділ 108

Тим часом Сергій Андрійович та Стас Полянський поверталися до України. У машині панувала тиша, напружена й важка. Нарешті її порушив Сергій Андрійович:

— Стас, чому ти такий сумний? Ганна ж у безпеці.

Стас довго мовчав, а потім тихо відповів:

— Вона ніколи не зможе мене пробачити…

— Час усе розставить на свої місця, — спокійно сказав Сергій Андрійович.

— А якщо не зможе?.. — Стас важко зітхнув. — Скажіть, професоре, хіба я не маю права на помилку? Я злякався. А тепер кожна хвилина — мука.

Він на мить заплющив очі, ніби ховав сльози:

— Я не можу дихати без неї. Моє серце розривається… Я кохаю Ганну.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше