Тим часом Сергій Андрійович та Стас Полянський поверталися до України. У машині панувала тиша, напружена й важка. Нарешті її порушив Сергій Андрійович:
— Стас, чому ти такий сумний? Ганна ж у безпеці.
Стас довго мовчав, а потім тихо відповів:
— Вона ніколи не зможе мене пробачити…
— Час усе розставить на свої місця, — спокійно сказав Сергій Андрійович.
— А якщо не зможе?.. — Стас важко зітхнув. — Скажіть, професоре, хіба я не маю права на помилку? Я злякався. А тепер кожна хвилина — мука.
Він на мить заплющив очі, ніби ховав сльози:
— Я не можу дихати без неї. Моє серце розривається… Я кохаю Ганну.
#324 в Детектив/Трилер
#164 в Детектив
#3634 в Любовні романи
#1614 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025