Ганна подивилася на Філатова, потім на Габрієля й тихо сказала:
— Пане Райзон, можна вас попросити залишити нас із Сергієм Андрійовичем наодинці?
— Так, звісно, — відповів Габрієль і вийшов.
Полянський лишився стояти. Ганна кинула на нього погляд і спокійно, але наполегливо промовила:
— Стас, вийди, будь ласка.
Чоловікові це явно не сподобалося, та сперечатися він не став.
— Добре, — буркнув Полянський і теж залишив кімнату.
Вони залишилися наодинці. На мить запала тиша. Ганна зробила глибокий вдих і тихо запитала:
— Лікарю… Ви сьогодні поїдете, а я залишуся тут одна?
Сергій Андрійович м’яко посміхнувся:
— Так, Ганнусю. Сьогодні я повертаюся в Україну. Але не хвилюйся. Я зроблю все, щоб винний у наїзді на тебе був покараний. І як тільки буде можливо, я обов’язково заберу тебе.
Ганна опустила очі, її голос затремтів:
— Мені буде дуже погано без вас… Я розумію, що ви робите це заради моєї безпеки. І я вам вірю… щиро вірю. Але я не знаю, чи зможу тут одна без вас…
#320 в Детектив/Трилер
#154 в Детектив
#3620 в Любовні романи
#1630 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 16.12.2025