Повернути Мене до життя

Розділ 8

— Ви дійсно цього хочете? — спитала Ганна, з ваганням. 

— Так, Ганочко, —  впевнено підтвердив чоловік— Я справді цього хочу. 

 Дівчина на мить замислилася та тихо перепитала вона.

— Але навіщо вам це?

— Я нещодавно втратив доньку та дружину, — відповів він так само тихо. — Я знаю, що таке нестерпний біль від втрати близької людини. Ти втратила дідуся... У нас обох більше нікого немає.

— Я не залишу тебе. Ніколи, — продовжив чоловік з теплом у голосі. — Завжди буду поруч. Довірся мені, Ганочко, — твердо мовив він.

—  Дякую,  Сергію Андрійовичу— щиро мовила дівчина. — Пробачте, що так поводжуся. Прошу, не йдіть. Я ні хочу вас ображати, не розумію що зі мною відбувається зізналась дівчина.

— Ганочко мила, не вибачайся, я розумію твій стан. Будь ласка, дозволь мені бути поруч, — попросив Філатов.

— Дякую, — тихо сказала дівчина. — Мені дійсно потрібна допомога. Я не зможу сама, — визнала вона.

—  Я буду поруч Ганочко   при ляжу тут на кріслі тобі треба відпочити. 

— Добре, моя хороша, — чоловік допоміг дівчині лягти на ліжко та лагідно сказав: — Треба поспати, попереду важкі дні.

— Дякую, — прошепотіла дівчина. — На добраніч.

На добраніч моя хороша сказав Сергій Андрійович та швидко заснув.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше