— Ви дійсно цього хочете? — спитала Ганна, з ваганням.
— Так, Ганочко, — впевнено підтвердив чоловік— Я справді цього хочу.
Дівчина на мить замислилася та тихо перепитала вона.
— Але навіщо вам це?
— Я нещодавно втратив доньку та дружину, — відповів він так само тихо. — Я знаю, що таке нестерпний біль від втрати близької людини. Ти втратила дідуся... У нас обох більше нікого немає.
— Я не залишу тебе. Ніколи, — продовжив чоловік з теплом у голосі. — Завжди буду поруч. Довірся мені, Ганочко, — твердо мовив він.
— Дякую, Сергію Андрійовичу— щиро мовила дівчина. — Пробачте, що так поводжуся. Прошу, не йдіть. Я ні хочу вас ображати, не розумію що зі мною відбувається зізналась дівчина.
— Ганочко мила, не вибачайся, я розумію твій стан. Будь ласка, дозволь мені бути поруч, — попросив Філатов.
— Дякую, — тихо сказала дівчина. — Мені дійсно потрібна допомога. Я не зможу сама, — визнала вона.
— Я буду поруч Ганочко при ляжу тут на кріслі тобі треба відпочити.
— Добре, моя хороша, — чоловік допоміг дівчині лягти на ліжко та лагідно сказав: — Треба поспати, попереду важкі дні.
— Дякую, — прошепотіла дівчина. — На добраніч.
На добраніч моя хороша сказав Сергій Андрійович та швидко заснув.
#3017 в Детектив/Трилер
#1154 в Детектив
#13151 в Любовні романи
#4784 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 08.01.2026