Розділ 94

— Я вибачився перед тобою багато разів, — наполягав Стас, дивлячись Ганну. 

— Я пробачила, — тихо відповіла дівчина, — але більше не вірю.

В її голосі не було злості, лише втома і байдужість.

— Прошу тебе, облиш мене… — попросила вона, опустивши очі.

Полянський затримав подих, хотів відповісти, але не зміг.

— Добре… Як скажеш, — нарешті промовив він і відвів погляд.

— Молоді люди, — втрутився Сергій Андрійович, спостерігаючи за напруженим діалогом. — Думаю, вам обом потрібно охолонути та все добре обдумати.

Він глянув на Ганну теплим, турботливим поглядом.

— Ганночко, вже пізно. Тобі потрібно відпочити, — м'яко нагадав професор.

За вікном уже панувала ніч. Філатов вколов дівчині знеболювальне та допоміг лягти на каталці в кареті швидкої допомоги.

— Дякую, лікарю, — щиро сказала Ганна, дивлячись йому просто в очі.

Сергій Андрійович усміхнувся.

— Що ти, моя хороша?! На добраніч, відпочинь,— відповів він, лагідно торкнувшись її руки.

За десять хвилин Ганна вже спала.

— Стас — звернувся, Сергій Андрійович до Полянського, — зупини машину. Нам потрібно поговорити.

Його голос був спокійним.

Полянський не сперечався — мовчки пригальмував і вийшов назовні. Філатов також ступив на холодне нічне повітря. Вони стали біля машини.

— Стас, ти не правий, — одразу наголосив професор.

— Чому? —  запитав Полянський.

—Тому що занадто тиснеш на Ганну. З цього нічого доброго не вийде.

Стас важко вдихнув.

— І що мені тепер, робити?! —  Перепитав він.

— По-перше, заспокойся, — спокійно відповів Філатов. — По-друге, розберися в собі. Подумай, чого ти насправді хочеш.

Полянський мовчав,  було видно що молодий чоловік розумів Сергій Андрійович мае рацію.

— По-третє, якщо ти по-справжньому кохаєш Ганну, заслужи її довіру знову, — продовжив професор. — Не тисни, не нервуй, просто будь поруч. Говори менше, роби більше. Дай їй час.

Стас уважно слухав наставника.

— Ви маєте рацію… —  визнав він. — Я поводився як дурень.

Він зітхнув, потер руками обличчя, а потім глянув на Філатова  спокійним тоном сказав 

— Професоре ви як завжди правий Дякую вам.

Філатов лише мовчки поплескав його по плечу.