Розділ 89

-Ганночко, я розумію як тобі важко,- сказав Філатов,- Але прошу, не треба хотіти смерті. Коли ти так говориш, то робиш мені боляче,- продовжив говорити чоловік, - Усе налагодиться, дівчинко,- м'яко заспокоював Ганну Сергій Андрійович. -Лікарю, вибачте мені, відповіла вона,-  Я більше не буду, обіцяю. Скоріше б поїхати, я не хочу більше бачити Стаса,- зізналась Ганна.  - Не подумайте, Сергію Андрійовичу , я не звинувачую його  і не ображаюсь,  просто я більше не довіряю Стасові,- пояснила дівчина. - Тебе можна зрозуміти,-  відповів Філатов. Вже пізно, друга година ночі, тобі треба відпочити,- зазначив Філатов. -Так, добре, дякую, лікарю -  подивившись на чоловіка сказала Ганна . Філатов встав та м'яко мовив,- Надобраніч, моя хороша. Потім він зайшов до свого кабінету, ліг на шкіряний диван та заснув. Сергій Андрійович  прокинувся о шостій ранку. Чоловік привів себе до ладу і пішов до палати дівчини. Увійшовши Сергій Андрійович сказав,- Добрий ранок. Ганна не спала.  Дівчина подивилась на Філатова  з легкою посмішкою на обличчі і відповіла,- Доброго ранку, лікарю. - Як ти? Готова їхати?- запитав чоловік . -Так, звісно,- відповіла Ганна. -Добре, давай збиратися, я допоможу тобі одягнутися . - Дякую, сказала дівчина. Коли вона була готова та сиділа в інвалідному візку, лікар повільно вивіз ії на вулицю.  Назустріч йшов Полянський. Молодий чоловік присів перед інвалідним візком та емоційно сказав,- Будь ласка, зачекайте, Ганночко, нам треба поговорити,- наполягав молодий лікар.- Стасе, облиш мене,- відповіла дівчина.