Але Стас продовжував поводитися агресивно.
— Ви ж, пане професоре, вважаєте мене покидьком! — вигукнув він, закипаючи від емоцій. — Я кохаю Ганну, але я злякався, що не зможу бути з нею через те, що вона в інвалідному візку!
Сергій Андрійович вислухав його і, не змінюючи спокійного тону, підійшов ближче до молодого чоловіка.
— Я не розлютився через твою слабкість, — спокійно відповів лікар, — а через те, що ти дав Ганні марну надію. Крім того, я тебе попереджав, що треба добре подумати перед тим, як починати стосунки з нею. Чому ти не послухав мене? — спитав він. — Ти зробив їй боляче.
Молодий лікар намагався виправдатися:
— Я цього не хотів.
— А що ти хотів? — знову різко запитав Філатов. — Пограв її почуттями, а потім викинув, як непотрібну річ?!
— Як ви можете таке говорити?! — обурився Стас, не витримавши тиску.
— Можу! — не стримався Сергій Андрійович, втрачаючи контроль над собою. — То що, це правда?
Його голос став важким, сповненим гніву і розчарування.
— Нагадую, що ця дівчина стала інвалідом через цього покидька Юрчишина, який досі на свободі! Крім того, за його наказом її намагалися вбити, викрадали! Вона втратила свого дідуся!
#413 в Детектив/Трилер
#208 в Детектив
#4263 в Любовні романи
#1899 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 31.12.2025