Розділ 87

Але він продовжував поводитись агресивно. - Ви ж, пане професоре, вважаєте що я покидьок. Я кохаю Ганну,- зізнався Стас,- але я злякався, що не зможу бути з нею через те, що вона в інвалідному візку! Сергій Андрійович вислухавши Полянського підійшов до нього і спокійно відповів,-Я розлютився на тебе не через твою слабкість, а через те, що ти дав Ганні марну надію. Крім того,- продовжив Філатов,- я тебе попереджав, що тобі слід добре подумати перш ніж почати зустрічатися з нею. Чому ти не послухав мене? - спитав Сергій Андрійович. - Ти зробив їй боляче. Молодий лікар намагався виправдовуватись,- Я цього не хотів. -А що хотів? Пограв її почуттям, а тепер викинув як не потрібну річ?!- докорив літній чоловік. - Як ви можете таке говорити?!- обурився Стас. -Можу! Можу, пане Полянській!-втративши над собою контроль закричав Сергій Андрійович,- То що, це правда? Чоловік був дуже знервований. - Нагадую, що дівчина стала інвалідом через цього покидька Юрчишина, який досі на свободі . Крім того, за його наказом її намагалися вбити! Викрадали! Вона втратила свого дідуся!- перераховував  Філатов. - Дівчина за короткий час багато чого пережила, а що робиш ти?!- з докором запитав лікар,- спочатку сам просиш її довіритися тобі, а потім відштовхуєш?! Навіть зараз стоїш  і жаліїш себе!  Стас тихо сказав,- Так, Сергію Андрійовичу, ви маєте рацію, я вчинив жахливо, але я все виправлю,- пообіцяв він.