— Тобі треба відпочити, завтра важкий день, — сказав чоловік, дивлячись на дівчину з турботою.
— Так, ви маєте рацію, — погодилася Ганна, — дякую.
— До завтра, — сказав лікар, посміхаючись, — на добраніч.
На годиннику було 11 вечора. Сергій Андрійович вийшов і попрямував до свого кабінету. Сів за стіл і занурився в роботу.
Двері кабінету без стуку увійшов Стас, він був п’яний, від нього пахло алкоголем, і він ледве тримався на ногах.
— Вітаю, професоре, — ледве промовив він, хитаючись.
— Стасе? — Здивовано запитав Сергій Андрійович, підводячи погляд від паперів. — Що з тобою? Ти п’яний?
Чоловік не пив багато, він у перше так напився.
— Так, я п’яний, — відповів Стас. — І що тепер? — додав він грубо, — Може, поб’єте мене?
Він наблизився до столу, і його слова були вже з агресією.
— Ну, давайте, вдарте мене!.
Сергій Андрійович зробив глибокий подих, а потім спокійно підняв погляд, не піддаючись на провокацію.
— Стас, заспокойся, — тихо сказав він, дивлячись на нього серйозно, — йди спати.
Сергій Андрійович, розумів у такому стані з Поляньким розмовляти марно молодому чоловікові потрібно протверезіти.
#4005 в Детектив/Трилер
#1448 в Детектив
#16157 в Любовні романи
#5883 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.08.2026