Розділ 85

— Добре, Сергію Андрійовичу, я поїду, — тихо відповіла Ганна.

— Молодець, моя хороша. Це правильне рішення! — з полегшенням зітхнув Філатов.

Їхню розмову перервала медсестра, обережно зазирнувши до палати:

— Перепрошую, Сергію Андрійовичу, до вас кур’єр.

— Дякую, Світлано, — коротко відповів лікар. Він глянув на Ганну і м’яко сказав: — Я на хвилину, добре?

Дівчина кивнула, а Філатов вийшов у приймальню.

Там на нього чекав молодий чоловік у кепці та уніформі. Кур’єр підступив ближче і, простягаючи конверт, мовив:

— Пане Філатов, ваші квитки. Будь ласка, підпишіть тут.

— Доброго дня, юначе. Дякую вам, — відповів лікар і, поставивши підпис, узяв конверт.

Тепер у його руках були два квитки до Німеччини. Він витягнув гаманець, дав хлопцеві чайові й тепло побажав:

— Гарного дня!

— Дякую, пане! — радісно відповів кур’єр і пішов.

Філатов одразу ж повернувся до палати Ганни. Він зайшов, тримаючи конверт у руці, і з легкою посмішкою сказав:

— Ганночко, ось поглянь — наші квитки.

Дівчина зустріла його погляд і тихо запитала:

— О котрій ми вирушаємо?

— О десятій ранку, — відповів лікар.

Ганна опустила очі, її голос був ледь чутним:

— Що ж… Завтра — так завтра…

Філатов підійшов ближче, сів поруч на стілець і м’яко взяв її за руку.

— Моя хороша, все налагодиться, я обіцяю, — запевнив він.

Дівчина зворушено стиснула його пальці й прошепотіла:

— Дякую, Сергію Андрійовичу…

— Та все добре, рідненька… — тихо відповів він, намагаючись передати їй тепло і впевненість.