Розділ 84

— До зустрічі, — сказав Сергій Андрійович і поклав слухавку.

Він одразу ж замовив два квитки на завтрашній рейс до Дюссельдорфа. Завершивши всі приготування, лікар повернувся до палати Ганни.

— Моя хороша, я все владнав із професором Райзоном. Він уже чекає на тебе, — м’яко промовив Філатов. — Тому завтра вранці ми вирушаємо до Німеччини.

Ганна здивовано підняла на нього очі. Її погляд був схвильованим, а голос тремтів:

— Так швидко? Вже завтра?..

В її очах з’явилася розгубленість. Сергій Андрійович сів поруч, узяв її холодну руку в свої долоні й запитав:

— Ганночко, ти боїшся?

Дівчина ледь помітно кивнула.

— Так… Якщо чесно, мені страшно. Що я робитиму в чужій країні? Я не знаю мови, там усе чуже… Але найголовніше — там не буде вас, лікарю…

В її голосі прозвучала безпорадність, а на очах з’явилися сльози.

Філатов обережно стиснув її руку, намагаючись передати тепло й підтримку.

— Я розумію, моя хороша, — тихо сказав він. — Це непросте рішення, але воно необхідне. Ти маєш бути в безпеці. І, будь певна, ти не будеш там сама. Професор Райзон — чудова людина. Він пообіцяв мені, що особисто піклуватиметься про тебе. Ти зможеш довіритися йому так само, як довірилася мені.

Ганна мовчки дивилася на нього, ніби шукаючи підтвердження його слів. Вона боялася невідомості, але водночас розуміла, що іншого виходу немає.

Філатов бачив боротьбу, що вирувала в її душі, й знав: вона сильна. Вона впорається.