Розділ 83

— Добре, лікарю, як вважаєте за потрібне, — погодилася Ганна.

— Молодець! — підтримав її Сергій Андрійович. — Зараз я повернуся.

Філатов вийшов із палати й, діставши телефон, відкрив контакти. Він швидко знайшов потрібний запис: "Telegram Райзон – колега, Німеччина".

Німецький професор відповів майже миттєво.

— Доброго дня, Сергію! — пролунав у слухавці голос із легким акцентом.

— Вітаю, Габріелю, — відгукнувся Філатов.

На екрані з’явилося зображення літнього чоловіка з овальним обличчям, блакитними очима, сивим волоссям і акуратною борідкою.

— Радий тебе чути, друже, — тепло промовив професор.

— І я тебе, — кивнув Сергій Андрійович. — У мене до тебе важливе прохання, Габріелю.

— Слухаю тебе, колего, — уважно відповів професор.

Філатов перевів погляд у бік, ніби збираючись із думками, а потім почав:

— У мене є підопічна, молода дівчина. Вона має серйозну травму хребта. Але головна проблема навіть не в цьому… Їй загрожує небезпека, і я хочу відправити її до тебе, щоб вона була в безпеці.

— Я зрозумів, — серйозно кивнув Райзон.

— Чи можна організувати її перебування у твоїй клініці? Хоча б на деякий час? — запитав Філатов.

— Так, звісно! — без вагань відповів Габріель. — Лише одне питання: її стан дозволяє летіти літаком?

— Так, — підтвердив Сергій Андрійович.

— Gut! — сказав професор німецькою і додав: — Тоді тобі слід купити квитки. Я особисто зустріну дівчину в Німеччині.

— Danke schön, Gabriel! — щиро подякував Філатов.

— Але є ще один нюанс, — додав він. — Ганні потрібен супровід. Я сам особисто привезу її до тебе.

— Добре, чекаю на вас, — підтвердив Райзон.

Філатов кивнув і, закінчивши розмову, міцно стис телефон у руці. Він зробить усе можливе, щоб Ганна була в безпеці.