-Ні, Сергію Андрійовичу,- відповіла Ганна,- він все правильно зробив, ти паче ми з ним домовилися, що якщо він втомиться від відносин зі мною, він відверто про це скаже. Все честно, лікарю,- сказала Ганна, подивившись в очі Філатову, Сергій Андрійович хотів заперечити, але дівчина його спинила. -Лікарю,- сказала вона,- я дуже ціную ваше ставлення до мене, вашу допомогу, підтримку, все, що ви робите, але є дійсність - ще ніхто не відміняв цього інвалідного візка, я ніколи не встану. Тому мені потрібно з цим змиритися, та якось жити,- з сумом визнала Ганна. Сергій Андрійович вислухавши дівчину встав та підійшов до ліжка Ганни, подивився на неї і відповів,- Знаєш, життя це всього лише мить. Сьогодні живешь, а завтра ні. Зараз переживаєш прекрасні моменти, а вже завтра приймаєш удари життя, втрачаєшь найдорожчих людей. Або маєш добре здоров'я та сили, а вже завтра, можеш опинитися в інвалідному візку. Кожної хвилини може щось статися. В тому, що відбулося з тобою, запам'ятай, в цьому немає твої провини,-запевнив Філатов. -Є речі, які не можно змінити, але можна змінити ставлення до них,-продовжив говорити лікар,- але це не дає права нікому грати твоїми почуттями, як це зробив Стас. - Я не ідеальний. Я часто помилявся в житті, але ніколи не робив комусь боляче. Я не боявся брати на себе відповідальність,- зазначив чоловік. - Раніше я вважав, що завжди знаю що робити до того моменту, як поховав сім'ю. Тоді я перший раз у житті відчув безпорадність. З відомого професора, який врятував життя тисячам людей, я перетворився на алкоголіка,- відверто визнав літній чоловік . Ти вижила після такої страшної аварії! Знаходь радість у кожному дню. Дівчина вислухавши відповіла,- Так, лікарю, ви маєте рацію.