Розділ 75

Дівчина проникливо подивилася на Полянського та спитала,- Чому, Стасе? Молодий чоловік зніяковів та опустив очі, потім, дивлячись молодій дівчині в очі, відповів,- Ганно, вибач, але все це занадто складно. Він зробив паузу. Ганна відповіла,- Тобто ті слова, які ти казав раніше, що любиш мене , що хочеш бути поряд, не дивлячись ні на що, ти мені брехав?- запитала Ганна. Але за що? - ще раз спитала вона.  Стас мовчав. Він хотів її заперечити, але чоловік сам не розумів причину своєї поведінки. Тому він, стоячи на відстані від ліжка Ганни, не сказав ані слова.- Стасе,- звернулася до Полянського молода дівчина,- Коли мене збила машина і я дізналася, що більше ніколи не зможу ходити, мені було дуже боляче. Я думала, що моє життя скінчилося. Після смерті дідуся я була у відчаї. Якби не Сергій Андрійович, я б, напевно, вкоротила собі віку,-розповідала Ганна,- але  лікар став для мене неначе батько. Завдяки йому я жива. Коли в моєму житті з'явився ти, Стасе, я довго не могла повірити, що  такому гарному,здоровому, доброму чоловікові  могла сподобатися так як я - безпорадний  інвалід,-з гіркотою визнала Ганна.- Але, коли я  по-справжньому повірила тобі,  ти зробив мені дуже боляче. Дівчина подивилася на Полянського. У молодого чоловіка від її слів краялося сердце. -За що ти так вчинив зі мною?- спитала вона. На очах у неї були сльози. Чоловік  зміг видавити с себе тільки одне слово,- Пробач. Сказавши це молодий чоловік вийшов з палати Ганни. Філатов працював у своєму кабінеті. У літнього лікаря був неприємний осад після розмови зі Стасом. Він дуже хвилювався за за Ганну.