-Мила моя,- відповів Філатов,- повір, ти помиляєшся. Я не знаю чому він так поводиться, я це з"ясую, але я впевнений, що все не так, як ти собі надумала,- запевнив Сергій Андрійович.- Повір, Стас дійсно тебе любить. Коли ти зникла, він не знаходив собі місця, дуже переживав за тебе. Я постійно стримував його, щоб він не наробив дурниць. Він був готовий на все, щоб знайти тебе та врятувати,- виправдовував Полянського лікар. Дівчина уважно слухала Сергія Андрійовича. - Це правда? -Так, звісно. Досить, Ганночко, здогадок. Поспи, тобі потрібно відпочити, а я поки піду до Стаса та поговорю з ним. - Добре, дякую,- відповіла Ганна. Сергій Андрійович вийшов з палати і пішов до кабінету Полянського. Молодий чоловік сидів за комп'ютером. Побачивши Філатова він сказав,- Сергій Андрійович, доброго дня. - Давай відкинемо вітання,- серьйозно мовив Філатов. -Щось сталося?- запитав Стас. -Саме це я хочу запитати в тебе,- продовжив говорити на високому тоні Сергій Андрійович,- Що відбувається? Чому ти так холодно поводишся з Ганною? Ти знаєш, що вона плакала через тебе?- зазначив літній лікар. -Хіба не ти казав, що кохаєшь? Що не можеш жити без неї? Благав мене щоб я дозволив вам зустрічатись!- Сергій Андрійович говорив дуже емоційно та голосно. Він був розлючений на Стаса. -А зараз, коли дівчина почала відповідати тобі взаємністю, ти береш і все руйнуєш. Скажи мені, чому? -запитав Філатов у молодого чоловіка. Станіслав опустив очі та почав виправдовуватися,- Професоре, усе дуже складно. -Стасе, подивися на мене,- з вимогою звернувся Сергій Андрійович до Полянського. Молодий чоловік підвів очі та подивився на Філатова. -Тобі скільки років?- запитав він,- Ти дорослий чоловік! Ти взяв на себе відповідальність, яку не можеш нести! Дав надію дівчини і що тепер? Злякався та тікаєш?!- спитав Філатов. Що тепер буде з Ганною?!- продовжив питати літній лікар . -Я вважав тебе самим вірним другом! Запам'ятай, якщо ти розіб'єш дівчині серце, вважай, що нашої дружби більше не існує,-спокійно, але строго мовив Філатов.