Розділ 71

— Так, — відповіла Ганна.

— Я дуже хвилювався за тебе, — ніяково промовив молодий чоловік.

— Дякую, Стасе, — сказала дівчина, її голос звучав ніжно, але з ноткою болю.

— За що ти мені дякуєш? — здивувався Стас. — Тебе, на жаль, врятував не я, а Сергій Андрійович, — наголосив він.

Філатов поглянув на хлопця, не розуміючи його поведінки, і тихо сказав:

— Станіслав, зроби, будь ласка, дівчині знеболювальний укол і оброби її рану. Ганночко, ти ж не проти? — запитав він м’яко.

Ганна поглянула на Полянського і відповіла:

— Я не проти. Допоможеш мені? — її голос тремтів від болю і емоцій.

Полянський поглянув на неї, потім з гіркотою в очах сказав:

— Вибач, я не можу, у мене зараз операція, — збрехав  молодий чоловік, а потім, не чекаючи відповіді, розвернувся та пішов.

Ганна дивилася йому в слід. Їй стало так боляче, що вона не витримала й заплакала.

Сергій Андрійович нахилився до неї, обережно погладив по плечу й сказав:

— Ганночко, мила, заспокойся, не плач, — і, обійнявши її, додав: — Я з ним поговорю.

Вона обхопила його руками, гірко заплакавши, і він міцно тримав її, намагаючись заспокоїти.

— Все буде добре, — потішав її лікар, — не переживай.

— Я відвезу тебе до палати, — м’яко сказав він.

В палаті Сергій Андрійович обережно переклав Ганну на ліжко, усіляко дбаючи про її комфорт. Потім він надів рукавички, розкрив ампулу Медокалму, набрав рідину в шприц і зробив їй укол.