Повернути Мене до життя

Розділ 69

 

Сергій Андрійович різко натиснув на газ, прагнучи якнайшвидше віддалитися від озброєного злочинця.

В машині панувала напружена тиша. Обоє ще не оговталися від пережитого.

Тільки зараз, коли небезпека залишилася позаду, вони повністю усвідомили — ще трохи, і їх могло не бути…

Філатов першим порушив мовчання.

— Ганночко, ти як?

Дівчина перевела на нього втомлений погляд.

— Лікарю… Дякую, що врятували мене… — її голос тремтів. — Досі не віриться… Нас мало не вбили…

Вона зробила глибокий вдих і запитала:

— Ви справді віддали йому стільки грошей?

— Так. Але не думай про це, — відповів Філатов.

Він стиснув кермо сильніше.

— Ганно, мені байдуже, що буде зі мною… Головне, що ти жива. Я не знаходив собі місця, думаючи, що з тобою. Боявся, щоб цей покидьок не нашкодив тобі…

Його голос тремтів від хвилювання.

— Він тобі нічого не зробив?

Дівчина заперечно похитала головою.

— Ні… Зі мною все гаразд… начебто… — тихо відповіла вона.

Зітхнула, прикриваючи очі.

— Тільки хребет дуже болить… Без ліків важко… — додала вона, трохи схлипнувши.

Філатов відчув, як у нього стислося серце.

— Я зрозумів, мила, — м'яко сказав він. — Потерпи ще трохи. Скоро будемо в лікарні.

Він додав швидкості, а Ганна, знесилена, прихилилася до сидіння, заплющивши очі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше