Повернути Мене до життя

Розділ 67

Злочинець мовчки повів Сергія Андрійовича до чорного Mercedes Vito. Він різко відчинив двері, і Філатов побачив її.

Ганна лежала на задньому сидінні, руки міцно зв’язані. Обличчя вкрите слідами сліз, губи тремтіли.

— Моя хороша! — вигукнув лікар, кидаючись до неї.

Дівчина звела на нього заплакані очі.

— Сергію Андрійовичу… — схлипнула вона. — Благаю, заберіть мене звідси…

Її голос тремтів, у погляді читався відчай.

— Я більше не можу… Я не витримую…

— Тихо, Ганночко… Все скінчилося, — запевнив він, швидко розв’язуючи мотузки.

Дівчина здригнулася, коли вузли розійшлися, і простягнула до нього змучені руки.

— Чуєш, док?! — раптом гаркнув злочинець.

Філатов різко обернувся.

— Узяв свою дівку — і забирайся! Швидко!

Лікар обережно підхопив Ганну на руки. Вона тремтіла, стискаючи його за плечі, довірливо ховаючи обличчя в нього на грудях.

Він ступив кілька кроків…

— Вибач, докторе.

Філатов застиг.

Повільно повернув голову.

Злочинець стояв за кілька кроків, міцно стискаючи в руці пістолет. Дуло було направлене прямо в нього.

— Команди відпускати вас живими не було, — холодно кинув він.

Хвилина здалася вічністю.

Сергій відчув, як все життя пробігло перед очима.

Ганна заплющила очі, її пальці міцніше вчепилися у Сергія Андрійовича.

Він чув, як шалено калатає її серце.

Його власне билося так само.

Їхнє життя висіло на волосині. І воно ось-ось обірветься…

Подобається

#328 в Детектив/Трилер
#166 в Детектив
#3578 в Любовні романи
#1597 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 11.12.2025