Розділ 65

Михайло Іванович сказав:

— Я зараз піду, а ти поїдеш до поліцейського відділку. Ось ключі від твоєї машини, я залишив її на стоянці, тут недалеко. Забереш заяву.

— Добре, дякую, — відповів Філатов.

Генерал вийшов з дому Сергія та пішов.

Сергій Андрійович зібрався, дійшов до стоянки, сів у машину та поїхав до поліції.

— Я до слідчого, — сказав Філатов черговому на прохідній.

— Він захворів. Його обов’язки виконує помічник — капітан Михайлов Андрій Юрійович, — пояснив черговий старший лейтенант. Він узяв телефон і доповів капітану, що прийшов Філатов.

— Зрозумів, пане капітане, — відповів черговий, поклав слухавку й звернувся до Сергія: — Проходьте, будь ласка.

Сергій Андрійович попрямував до кабінету слідчого й постукав у двері.

— Так, так, прошу, заходьте, — дозволив молодий чоловік.

— Андрію Юрійовичу... — почав було літній лікар, але слідчий його перебив:

— Я знаю, хто ви. Мене попередили, що ви прийдете. Ось обидві ваші заяви.

Чоловік передав Філатову два документи й дуже серйозним тоном додав:

— Я повинен вас попередити, що проти вас та дівчини буде відкрита кримінальна справа за хибний донос.

— Так, я знаю, — відповів Сергій Андрійович. — Я можу йти?

— Поки що так, — кивнув слідчий.

Він підписав перепустку та передав її Філатову.

— Дякую, — мовив літній чоловік.

— До зустрічі, — відповів Андрій Юрійович.

Лікар вийшов.

Коли він сів у машину, задзвонив телефон. Номер був незнайомий.

— Слухаю, — відповів Сергій Андрійович.

— За годину бізнесмен та його син повинні бути на свободі, — пролунав хрипкий голос викрадача. — Я стежу за тобою, — наголосив він.

— Я зрозумів, — сказав Сергій Андрійович. — Тільки не робіть нічого поганого, — попросив лікар.

— Я все зроблю, — схвильовано відповів Філатов.

— Звісно, зробиш, — із сарказмом крикнув злочинець. — Якщо, звісно, хочеш побачити свою дівку живою, — злісно додав він.