Розділ 61

Філатов одразу поглянув на фото й швидко відповів:

— Так, ця прикраса її.

— Номер машини ми перевірили, вона вже... — почав доповідати полковник Пархоменко, але його перебив генерал-майор.

— Хвилину, Геннадію Олександровичу.

Він поглянув на екран телефона, а потім повідомив присутнім:

— Сергій Андрійович підтвердив, що браслет належить потерпілій. Продовжуйте.

— Машина, в якій знайшли браслет, давно значиться як викрадена. Це поки що все, — завершив доповідь полковник.

— Дякую, — коротко відповів генерал-майор.

Він підвівся й уважно поглянув на присутніх.

— Панове, — офіційним тоном звернувся він до слідчих та їхніх керівників. — Я наполегливо прошу вас знайти дівчину у найкоротший термін. Доповідати мені особисто кожні дві години. Ця справа має пріоритетне значення.

У кабінеті запала напружена тиша.

— У мене є всі підстави вважати, що зникнення Ганни пов’язане зі справою бізнесмена Юрчишина, який наразі перебуває під слідством. Його обвинувачують у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого він збив дівчину, спричинивши їй тяжкі травми. Вона стала інвалідом. Ця дівчина і є потерпілою у цій справі, — пояснив Михайло Романович.

Полковник карного розшуку підвівся:

— Перепрошую, пане генерал-майор. Ви вважаєте, що Ганну викрали за наказом Юрчишина?

— Саме так, — підтвердив прокурор.

Він суворо подивився на офіцерів.

— Я на вас дуже сподіваюся. До того ж, стан здоров’я дівчини серйозно підірваний. Без ліків вона довго не протримається.

— Слухаємося, пане генерал-майор! — відповіли поліцейські й вийшли з кабінету.

***

Тим часом Сергій Андрійович швидко зібрався, викликав таксі та вирушив до Генеральної прокуратури. Він підійшов до кабінету Михайла Івановича й постукав у двері.

— Так, прошу, — дозволив увійти прокурор.

Філатов зайшов, намагаючись приховати хвилювання, але очі його видавали.

— Михайле, — схвильовано мовив він. — Ви знайшли Ганну?

— Поки що ні, але пошуки тривають, — відповів прокурор.

— А браслет? Ти показав її браслет… Де ви його знайшли? — запитав Сергій Андрійович.

— Недалеко від місця, де знайшли її візок, — пояснив Михайло Іванович. — Там слідчі виявили покинутий автомобіль. Саме в ньому й був цей браслет.

Філатов важко зітхнув.

— Де ж вона?.. — ледве чутно промовив він.

Його охоплювало дедалі сильніше занепокоєння.

— Що з нею? А якщо… якщо її вбили?

Ці думки шматували йому серце.

— Сергію, прошу, опануй себе, — спробував заспокоїти його прокурор. — Ми знайдемо Ганну, я обіцяю.

— Ти не розумієш! — раптово вибухнув Філатов. — Якщо з нею щось трапиться, я собі цього не пробачу!

Він провів долонею по обличчю, намагаючись стримати емоції.

— Я вже втратив найдорожче, що мав у житті, — своїх рідних… А Ганна… Вона допомогла мені оговтатися після трагедії. Вона дала мені сенс жити…

Його голос зірвався.

Прокурор мовчки спостерігав за ним.

— Будь ласка, знайдіть її… — прошепотів Філатов, опустивши голову.