Розділ 59

-А може її викрали?- зробив припущення Стас.  Філатов змінився  в обличчі та тихо мовив,- і зробити це могли по наказу Юрчишина.  Опанувавши себе, Сергій Андрійович подзвонив генеральному прокурору. -Михайло Івановичу,. Ганна пропала. - Я зрозумів,- відповів генерал, - підключу всі сили на пошуки дівчини. Сергію, будь-ласка, зберігай спокій. Нічого не роби, чекай на мій дзвінок. - Добре,- відповів Філатов,- до зв'язку. Сергій Андрійович закінчив розмову. -Хто це був?- запитав Полянський.- Генеральний прокурор,- відповів головний лікар. -Він мій давній знайомий. Він допоможе знайти Ганну. -Йому можна вірити?- спитав Стас. - Цілком,- запевнив Сергій Андрійович. -Що робити далі?-спитав молодий чоловік. -Чекати,- відповів Сергій Андрійович. Він встав і підійшов до вікна. -Як? Просто чекати?- обурився Полянський, - а якщо її зараз вбивають або спричиняють біль?!- малював в своїй уяві страшні картини Стас,- а ми нічого не будемо робити аби її захистити?- Стасе,- відповів Філатов,- я підключив на пошуки усі свої зв'язки,  її зараз шукає уся  поліція міста. Опануй себе. Не панікуй,- заспокоював молодого чоловіка Філатов. -Я теж дуже хвилююся за Ганну, але я роблю все можливе,- сказав Сергій Андрійович,- а зараз треба тримати себе в руках . Чоловік повернувся до столу, сів та дістав з сейфу пляжу віски, узяв келих та налив собі напой. Полянський спостерігаючи за діями чоловіка сказав,- Сергію Андрійовичу, не треба, ви знаєте, що легше від алкоголю не стане, а навпаки - гірше.- Стасе, облиш мене, я більше тебе не затримую. Я подзвоню, коли будуть новини,- продовжив Сергій Андрійович.  -Навіщо ви так?- сказав Полянський,- ви мені не чужа людина, не хочу щоб ви завдали собі шкоди. -Дякую, Стасе за турботу, але зараз, будь-ласка, залиш мене на самоті,- попросив він.- Як бажаєте, Сергію Андрійовичу,- сказав Полянський,- але прошу, багато не пийте,- турботливо попросив молодий чоловік та вийшов з кабінету головного лікаря. Станіслав почувався безпорадним, він дуже хвилювався за кохану  дівчину,  його гнітили думки про те, що він на разі нічого не може зробити, аби захистити Ганну .  Чоловік не міг сидіти на місці, він вийшов на вулицю, зробив глибокий подих та пішов навпростець. Полянський гуляв по місту.  Він постійно думав про дівчину. Тим часом Сергій Андрійович сидів у кабінеті, він судомно дивився на телефон і чекав на дзвінок генерала.  Але  новин про Ганну не було. З моменту її зникнення минуло вже три години. Чоловік хотів зробити ковток віски, але пролунав телефонний дзвоник. Це був Михайло Іванович. -Сергію,- сказав генерал,- приїжджай терміново. Адреса - Паркова, 8. -Зараз буду,- відповів Філатов. -Михайло,скажи, ви знайшли її? Що з нею?- спитав чоловік. -Сам все побачиш. Чекаю,- коротко відповів генерал-майор та відключився. Філатов швидко вийшов на вулицю, сів у машину та поїхав. За годину Сергій Андрійович приїхав за адресою. Коли він під'їхав до місця, побачив поліцейські машини  Маючи недобрі почуття Сергій Андрійович вийшов з машини та швидко побіг до місця події.- Що відбувається?- спитав лікар. Його сердце від хвилювання сильно калатало . Але капітан поліції його зупинив. - Що сталося? Де Ганна?- спитав Філатов. -Громадянин, заспокойтеся. Сюди не можна,-  сказав капітан. Через хвилину  на місце на чорній хонді приїхав генерал-майор. Михайло Іванович вийшов з машини та сказав,- Капитане, доповідайте. -Пане генерал- майор,-  почав капитан,-поступив виклик. Чоловік з собакою гуляв. Почув крики дівчини. Так як відстань була велика, крім голосу цей чоловік більше нічого не бачив,- пояснив генералу поліцейський,-але був знайдений перевернутий  інвалідний візок. Чоловік показав рукою на нього. Сергій Андрійович стояв неподалік та все чув. -Це візок Ганни,- схвильовано  мовив Філатов. -Сергію, ти тут?- звернувся Михайло Іванович до Філатова. - Михайло, де дівчина?- запитав Сергій Андрійович. -Ти сам все чув, її немає,- сказав прокурор,- тільки візок. -Тільки б вона була жива,- тихо сказав Філатов.- Сергію, заспойся. Ми робимо все, щоб її знайти,- заспокоював Філатова генерал. -Продовжуйте пошуки,- наказав Михайло Іванович. -Слухаюсь, пане генерале,- відповів поліцейський. Михайло Іванович сказав,- Сергію, поїхали, мені подзвонять, коли будуть новини. Чоловіки сіли в машину  та поїхали . Сергій Андрійович був сильно пригнічений, тому всю дорогу мовчав. -Сергію,- звирнувся Михайло Іванович,- я розумію, ти хвилюєшся за дівчину. -Ні, ти не розумієш!- емоційно сказав Філатов,- Ганна для мене не просто пацієнтка, вона для мене як донька! Дівчина хвора, у неї важка травма хребта, їй потрібно робити укол кожні три години. Якщо цього не робити,вона відчуватиме сильний нестерпний біль. Крім того,вона нещодавно була поранена і рана ще незагоїлася. Генерал уважно слухав та дивився на Сергія Андрійовича. Коли чоловік закінчив, Михайло Іванович відповів. -Я обіцяю тобі, ми знайдемо дівчину. -Дякую, Михайло,- сказав Філатов . Генерал майор довіз Сергія Андрійовича до його лікарні. Філатов вийшов з машини, подивився на прокурора та сказав,- Чекаю новин. Ще раз дякую. -До зв'язку, Сергію,- відповів генерал-майор. Чоловік потиснув руку Філатова та поїхав. А Філатов зайшов в лікарню та відразу пішов до кабінету. Зайшовши туди він сів за стіл, випив віски, які  налив собі раніше. Потім налив ще, потім ще.. Сергій Андрійович пив до тих пір поки пляшка не закінчилася Після чого він дістав ще одну пляшку. Він вже не міг зупинитися. Він  продовжив пити і дуже сильно спьянів. На його столі стояв портрет дружини та доньки. Сергій Андрійович взяв його та сказав,-Пробачте дівчата,  я слабак. Ось знову напився, хоча обіцяв собі, що більше не буду,-продовжив говорити з портретом Філатов,- навіть  смішно,  відомий лікар, що зі мною стало? Я вважав  себе генієм  медицини, а зараз я ніхто - алкоголік, який одразу лізе в пляшку, коли виникають проблеми . Втратив я себе, мої рідні,- продовжив говорити сам з собою п'яний Сергій Андрійович. Мені вас дуже не вистачає,- зі сльозами мовив  він,- я дуже вас люблю. Філатова хилило в сон і він міцно заснув в своєму кріслі. Чоловікові  приснився сон, він  почув голос Ганни,- Лікарю, допоможіть,- благала дівчина Сергій Андрійович шукає її всюди, але чує іильки голос:" будь-ласка, допоможіть,  мені погано",- кричала Ганна . Чоловік біжить, щоб зайти її, але марно Філатов раптово прокинувся . -Ганночко, -тихо сказав Сергій Андрійович.- Ганно, повторив він протверезивши. Чоловік встав та вийшов на вулицю, тому що лікар не міг сидіти на місці. Він просто гуляв містом. Настав вечір і Філатов повернувся до дому. Зайшовши в пустий дім Сергій Андрійович ліг спати на диван.