Розділ 50

-В будь-якому випадку вирішувати тобі,- продовжив говорити Сергій Андрійович. -Я не буду казати, що ваше рішення зустрічатись буде схоже на казку, у вас неодмінно будуть труднощі. Але це можливо, якщо у вас справжні почуття,- зазначив лікар,- я бачу що ти насправді дуже сильно подобаєшся Станіславу і ти також маешь почуття до нього,- з посмішкою сказав Філатов.- Може варто спробувати?- спитав лікар,- дай йому шанс. -Дякую, лікарю,- відповіла Ганна,- мені потрібно все обміркувати. Я ціную вашу підтримку та мудрі поради. -Так, звісно, я розумію,- сказав Філатов. Як ти себе почуваешь?- спитав він.- Дякую, краще, але є слабкість і  голова трохи болить,- розповіла Ганна. Лікар простягнув дівчині ліки і сказав,- Випий, вони вгамують головний біль. Ганна проковтнула пігулки, запила водою і сказала,- Дякую вам. - Якщо до завтра все буде добре, я переведу тебе з реанімації в палату,- сказав Сергій Андрійович. -Але я дуже хвилююся за твою безпеку,- продовжив говорити Сергій Андрійович,- я не сумніваюся, що в тебе стріляли за наказом Юрчишина, і якщо він дізнається, що ти жива він неодмінно повторить спробу тебе вбити,- наголосив лікар . Але не хвилюйся, я зроблю все, щоб захистити тебе,- сказав Філатов.- Я не маю сумнівів в цьому,- відповіла Ганна,-я почувалася захищеною поруч з вами. Слова дівчини були щирими, лікар посміхнувся та взяв руку Ганни в свою. Дівчина слабо стисла руку чоловіка, подивилася на нього і сказала,- Дякую вам, лікарю. Її голос та слова лунали м'яко, щиро та по-справжньому. Несподівано в реанімацію ввійшов Полянський.- Сергію Андрійовичу, звирнувся він до Філатова,-я можу поговорити з Ганною на одинці? -Так, якщо дівчина не заперечує. Філатов подивився на Ганну чекаючи відповіді.- Добре,- відповіла  дівчина . -Що ж, поговоріть,- сказав Сергій Андрійович і вийшов з реанімації. Полянський мовчки стояв біля ліжка Ганни і уважно дивився на неї. Дівчина також мовчала та дивилась в обличчя молодому чоловіку. -Ганно, порушив мовчання Полянський, пробач мені за мою вчорашню поведінку. Я вів себе занадто імпульсивно. -Тобі немає за що вибачатись відповіла дівчина. -Послухай, Ганно, перебив її Стас,- все, що я казав тобі вчора - щира правда! Я закохався в тебе по-справжньому. Я пропоную тобі зустрічатись щоб краще пізнати один одного,- запронував Стас. -Повір, продовжив хлопець,- я зараз  абсолютно  відверто тобі кажу про свої почуття,- запевнив він. Дівчина вислухавши відповіла,- Станіслав, ти також мені  подобаєшся. Полянський дуже зрадів, почувши ці слова він посміхнувся. -Але, я - інвалід і  це на все життя, ти знаєш мій діагноз, я ніколи не одужаю. Її голос був сумний.- Я не можу вести повноцінне життя,- продовжила Ганна,- а це означає , що я не зможу бути гідною тебе... мені немає що дати тобі,-повторювала Ганна,- ти дуже хороший, справді, ти знайдеш собі дівчину, яка буде варта тебе,- запевнила дівчина. -Та як ти не розумієш?!- відповів Полянський,- мені ніхто крім тебе не потрібен.