Розділ 47

Сергій Андрійович  дійшов до автобусної зупинки неподалік  стояла невеличка лавочка.  Він сів та продовжував згадувати рідних. Чоловікові було кепсько на душі. Несподівано  він згадав слова Ганни:"Лікарю, ви дуже мені потрібні. Дякую вам за все. Я вам вірю." Лунали слова дівчини в голові чоловіка, від цих слів він протверезів. Підвівшись Сергій Андрійович повільно йшов до свого дому. Була 5 година ранку, коли Філатов дійшов до свого котеджу. Вже настав  світанок. Чоловік  відкрив двері дому, зайшов всередину, навкруги було пусто і тихо. Чоловік зняв  пальто, пішов у вітальню, ліг на диван і заснув.  Тим часом Поляньский знаходився в лікарні з Ганною. Молодий лікар сидів поруч з її ліжком. Молоді люди розмовляли. -Станіславе, - зверулася до Полянського Ганна,-  чому ви зараз зі мною сидите?- спитала вона,- навіщо вам це потрібно?- в друге спитала дівчина. Її обличчя та голос були серйозні.-Я не розумію вас,- здивовано сказав Стас. - Я слідкую за вашим станом,- продовжив лікар,- я відповідаю за вашу безпеку.  -Пробачте, відповіла Ганна,- дякую вам,- сказала вона. -Вам немає за що вибачатись, все добре,- сказав чоловік.  Деякий час чоловік та дівчина мовчали. -Сергій Андрійович,- порушила мовчання  дівчина,- вже вкотре врятував мені життя. -Дійсно, професор провів цю операцію бездоганно,- сказав Стас. -Знаєшь, Ганно,- продовжив молодий чоловік,- Філатов вже багато часу не оперував. Він робив тобі операцію вперше після того, як померли його дружина та дочка. Не дивлячись на довгу перерву він зробив все прекрасно,-визнав Полянський.- Твоя рана була дуже серйозна: внутрішня кровотеча та інші наслідки,  але Сергій Андрійович упорався професійно. Я пам'ятаю коли був ще студентом,- розповідав Полянський, -Сергія Андрійовича запросили викладати у нас в інституті. Там я з ним і познайомився. Він завжди був об'єктивним і чесним. Пан Філатов ніколи не поводився зверхньо чи пихато . Навпаки, він ставився з повагою до кожного студента , хоча мав дуже великий досвід та був квалифицированным спеціалістом,- продовжив розповідати Станіслав, а Ганна уважно слухала. До мене він ставився особливо,  в усьому мені допомогав, а коли я закінчив інститут, взяв мене до себе у лікарню. Я дуже  часто асестував йому під час операцій. Сергій Андрійович багато чого для мене зробив,  я цього ніколи не забуду,- визнав Полянський .  Раніше Філатов був життєрадісною людиною аж  поки не сталася ця трагедія,-сказав Стас,- але останнім часом  саме ти, Ганно. стала сенсом його життя,- впевнено промовив молодий лікар.