Розділ 46

Декілька хвилин Філатов мовчав, потім  підвів очі та подивився на дівчину,- Знаєшь чого я зараз боюся більш за все?- спитав чоловік. - Чого?- поцікавилась Ганна. Дівчина уважно дивилася на лікаря.  -Втратити тебе,- тремтячим голосом відповів лікар,- бо для мене це значить втрати доньку вдруге. У чоловіка  потекли сльози.  Ганна була приголомшена словами Філатова, вона навіть не знала що сказати, тому вона  з почуттям та ємоційно сказала,- Дякую вам. Ці слова звучали якось особливо. Почуття. що відчувала молода дівчина -  вдячність, повагу, симпатію, але не таку, що виникає між чоловіком та жінкою.  Це було щось інше, те що відчуває дочка до батька.  Вони  розмовляли  до пізднього вечора .  Станіслав зайшов до реанімації,  підійшов до ліжка Ганни, та сказав,- Доброго вечора, я дуже радий, що ви опритомнили. -Дякую, Станіславе,- відповіла дівчина і усміхнулася. Обличчя молодого хлопця також розплилося в посмішці . -Сергію Андрійовичу,-  звернувся Стас до Філатова,- чому ви не сказали що Ганна прийшла до тями?- Вібач,- відповів Сергій Андрійович,- ми тут з Ганночкою заговорилися,  я і  не помітив як минув час. -Добре,- продовжив говорити Сергій Андрійович спокійним та офіційним тоном, - Станіславе,  я залишаю Ганну до ранку під вашу опіку. -Дякую, Сергію Андрійовичу,- радісно відповів Полянській,- з нею все буде добре. Залишивши їх літній професор вийшов. Він сів в машину та дві години просто їздив містом  та багато думав про події останніх днів.  Він згадував дружину да доньку. Сидячи за кермом чоловік ніяк не міг привести свої думки до ладу. Філатов згадував свою Дарину, той останній день перед трагедією. В останній вечір, коли дівчина приїздила до батьків на вечерю, чоловік приготував улюблену страву Дарини - лазанью.  Сім'я Філатових вечеряли, розмовляли,  сміялися. Їм  було  добре разом. Саме тоді вони були щасливі.  Коли Дарина збиралася додому в той  вечір, вона в останнє обійняла батьків  і сказала, - Тату, мамо, я дуже сильно люблю вас. Це були останні слова  дівчини. Сергій Андрійович повернувся зі спогадів і відчув сильний потяг до алкоголю. Він зупинився біля ресторану, увійшов туди, присів за барну стойку та сказав бармену,- Горілки, будь ласка. Молодий бармен налив горілки. Філатов  випив и  відразу попросив ще. Той нялляв лікарю наступну порцію горілки  і він знову випив. Так було до тих пір  аж  поки чоловік не спьянів. Сергій Андрійович розрахувався та встав. Трохи хитаючись він вийшов на вулицю та залишивши машину йшов навпростець. На дворі  було темно,  людей  зовсім не було. Місто неначе заснуло. У чоловіка від горілки крутилась голова . Він згадував свою сім'ю. Голоси доньки  та дружини лунали в його голові. Чоловік продовжив йти  і з  кожним кроком він йшов ще бистріше.