Розділ 45

Лікар  підійшов до вікна. Він згадав той день, коли його сповістили про смерть  доньки. Той  фатальний дзвінок поліцейського, який повідомив Сергію Андрійовичу про аварію .  Чоловік дуже добре запам'ятав його слова: "Алло,  хто для вас є Філатова Дарина Сергіївна?"- запитав робітник поліції.  -Це моя донька,- відповів тоді Філатов,- що сталося?- з тривогою запитав чоловік. -Нажаль, сталася аварія. Ваша дочка загинула на місці,- відповів поліцейський,-вам треба приїхати додав він. Після цих слів у Філатова болісно закалатало сердце.  Чоловік дуже часто згадував ці слова і кожного разу йому було боляче. Філатов повернувся до реальності. -Лікарю, почувся слабкий тихий голос Ганни . Сергій Андрійович повернув голову. На мить він подумав, що йому здалося. Але ні, це дійсно була Ганна! Вона прийшла до тями, рзплющила очі і дивилася на Сергія Андрійовича . Лікар  підійшов до ліжка і  радісно сказав,- Ганночко, з поверненням! Як ти себе почуваєшь,- спитав Філатов.  Дівчина тихо відповіла,- Трохи краще, дякую, але дуже сильна слабкість та болить живіт,- поскаржилася дівчина . Їй було важко говорити. Кожне слово давалося їй з важкістю. -Нічого,- відповів Сергій Андрійович,- головне, що ти отямилася. Слабкість та біль минуть,- радісно зазначив лікар  . Я зараз зроблю тобі знеболювальне. Чоловік набрав шприць  та ввів дівчині ліки. - Зараз буде краще. -Дякую, відповіла Ганна. - Сергію Андрійовичу, серйозно мовила вона,- ви дуже багато для мене зробили  і робите. Як би не ви я б померла. Я навіть не розумію чим заслуговую на таке ставлення,- продовжувала Ганна,- ви стали для мене як батько, який в усьому підтримує та допомагає. Ви допомогли мені зрозуміти, що інвалідний візок це не кінець Що треба цінувати та радіти кожній дрібниці, цінувати кожну мить життя. Ви не зосереджуєте увагу на тому, що я не можу робити, а звертаєте на те, що мож.у Саме таке ваше відношення до мене  допомагає мені не відчувати себе нічого не вартою. Ганна говорила ці слова з щирістю.  Лікар уважно слухав її і не перебивав.  -Травма хребта, смерть  дідуся, всі ці події  викликали  в мене важку депресію. Саме  ви допомогли мені вийти з неї.  -Я припустився помилки,- відповів Філатов,-  в тебе стріляли  та ледве не вбили,-  картав себе лікар,- якби я відправив тебе за кордон, цього б не сталося, продовжив звинувачувати себе Сергій Андрійович. Дівчина відповіла лікарю,- Ви ні в чому не винні.Це  я повинна  вибачатися перед вами. Вас також  хотіли вбити. Ви опинилися в цій ситуації через мене. Написати  заяву на Юрчишина та залишится тут, було моє рішення,-сказала дівчина, - я розуміла на що йшла. Ви робили все, щоб мене захистити. Крім того, від цього поранення  ви врятували мені життя. -А звідки ти знаєш, що я тебе врятував?- спитав Сергій Андрійович. - Я чула вашу розмову з медсестрою,  але  відкрити очі забракло сил,- пояснила вона.  Коли мене поранили, я час від часу приходила в себе. Ви везли мене в лікарню і я чула те, що ви мені казали. Завдяки вам я вижила,- впевнено сказала Ганна. Ви відчайдушно боролися за моє життя. Я чула  те, що ви мені розповідали про дочку,- продовжила говорити дівчина. - Мені дуже шкода, що ваші дружина та донька загинули. У дівчини на очах з'явилися сльози. -Але я ніколи не зможу замінити вам дочку,- сказала Ганна. - Нетреба заміняти, просто я хочу, щоб у тебе все було добре,- відповів Філатов,-  я хочу бути поруч та допомагати,- продовжив лікар. -Дякую, відповіла дівчина.  -Дозволь, я огляну твою рану,- сказав Філатов. -Так, звісно,- відповіла Ганна.  Сергій Андрійович обережно зняв пов'язку зі шву на животі.  Уважно оглянув його,  після чого лікар сказав,- Треба зробити перев'язку. Він узяв ліки для обробки рани, м'яко наніс протизапальний засіб на рану Ганни,  вона трохи здригнулась від болю. - Вибач мила,- сказав Філатов, а потім відрізав свіжу марлю і наклав пов'язку. Закінчивши лікар сказав,- Все, я закінчив, Ганночко. Дівчина подивилася на лікаря і відповіла,- Дякую вам,  Сергію Андрійовичу, я бачу, що ви дуже втомилися   від того, що  багато часу були тут, зі мною. Прошу, ходіть додому та відпочиньте . -Що ти, моя хороша, все добре! -Лікарю, прошу, відпочиньте,- наполягала Ганна. -Піклуючись про мене, ви зовсім забули про себе,- сказала дівчина. -Зі мною все буде добре, мені вже краще,-запевнила дівчина. -Ну добре,  моя хороша, я піду, відпочину. -Дякую, Сергію Андрійовичу,- сказала Ганна.  -Цього разу за що ти мені дякуєшь?- спитав Філатов,- адже цього разу ти дбаєшь про мене,- з посмішкою сказав лікар. -За те, що врятували мені життя,- з почуттям відповіла дівчина. -З мого боку було б егоїзмом думати тільки про себе. Дійсно, найстрашніше, коли батьки ховають своїх дітей. Вам дуже боляче,- визнала дівчина,- і я не можу до кінця вас зрозуміти. -Ти чула те, що я тобі говорив?- спитав Сергій Андрійович. -Так, лікарю,- відповіла Ганна