44 Розділ

Чоловіки уважно дивилися на життєві показники Ганни. Філатова дуже  непокоїло те, що вона досі була без свідомості. Молодий лікар також дуже переживав за дівчину. Але так само, як Сергій Андрійович тримав хвилювання в собі. -Станіславе,- звернуся до молодого хлопця літній лікар. -Зараз я залишуся з дівчиною, а ти ввечорі. Домовились?- спитав він. А зараз йди працюй,- сказав Філатов. -Так, звісно, Сергію Андрійовичу,- відповів Поляньскій та вийшов з реанімації. А літній чоловік залишився с Ганною. Філатов сів на стілець поряд з ліжком. -Ганночко,- тихо сказав Сергій Андрійович,- будь ласка, розплющ очі,- благав лікар. - В моєму житті вже сталося найстрашніше. Моя кохана дружина та єдина улюблена донечка загинули. Я пережив свою дитину, що може бути жахливіше, коли батьки ховають своїх детей?!- продовжував відверто говорити Сергій Андрійович. Дівчина ніяк не реагувала. Вона все ще була непритомна. Тільки серцевий монітор сигналив. Філатов продовжував,- Коли ти з'явилася в моєму житт,і я знову відчув сили жити далі. Не залишай мене, дівчинко,- лагідно сказав Сергій Андрійович. Чоловік узяв руку Ганни. Її рука була  теплою. Філатов поклав руку дівчини . Його мучили хвилювання. Він дуже боявся  втратити  Ганну. Почуття  провини не давало йому спокою. Треба було послухати адвоката та відправити  її за кордон,- міркував Сергій Андрійович. -Чому я цього не зробив,- картав себе лікар. Була восьма година вечора.  Філатов до ціх пір сидів поряд з непритомною дівчиною.  Медсестра зайшла в раенимацію і здивовано запитала,- Сергію Андрійовичу,  ви досі тут? -Так, Світлана,- відповів Філатов. -Нажаль, поки що в її стані немає жодних змін на краще,-сказав лікар. -Я без сумнівів вірю в те, що пацієнтка обов'язково прокинеться , адже ви, Сергію Андрійовичу, зробили  операцію бездоганно,- зазначила жінка,- її поранення  було дуже небезпечне, а ви врятували їй життя.- Дякую,- відповів Філатов.  -За що ви дякуєте?- спитала медсестра,- 
адже я сказала правду. Жінка вийшла, а Філатов залишився  з Ганною.