Розділ 40

Філатов занепокоєно глянув на Ганну.

— Ганночко, з тобою все добре?

— Так, — коротко відповіла вона й знову замовкла.

Дорога минула в напруженому мовчанні. Коли вони прибули до відділку, Сергій Андрійович допоміг дівчині пересісти у візок. Біля входу їх уже чекав високий чоловік у діловому синьому костюмі з блакитними очима.

— Доброго дня, Сергію Андрійовичу, Ганно, — привітався він. — Я майор поліції Павленко Дмитро Іванович.

— Добрий день, пане майоре, — відповів Філатов.

— Доброго дня, — тихо мовила Ганна.

— Прошу до мого кабінету, — запросив майор, жестом вказуючи на двері.

Сергій Андрійович скерував візок до столу слідчого й сів поруч із дівчиною.

— Михайло Романович розповів мені деталі вашої справи, — розпочав Дмитро. — Ганно, ось вам аркуш паперу. Напишіть: "Прошу розглянути мою справу повторно."

Дівчина мовчки взяла ручку й почала писати. Закінчивши, передала заяву майорові.

— Добре, — кивнув він. — Ви можете їхати.

— Дякую, — сказала Ганна.

— Поки що зарано дякувати, — зауважив Дмитро.

— До зустрічі, — промовив Філатов і скерував візок до виходу.

Вони вже майже дійшли до машини, коли пролунав постріл.

Охорона миттєво зреагувала — один із охоронців закрив собою Філатова й Ганну.

— У машину! — скомандував начальник охорони.

Юрій, один із охоронців, рвучко відчинив дверцята автомобіля.

Пролунав другий постріл.

— На землю! — крикнув начальник охорони.

Сергій Андрійович різко пригнувся, але саме в цей момент пролунав третій постріл.

Куля влучила у Ганну.

Дівчина здригнулася й знепритомніла.

— Ганночко! — злякано вигукнув Філатов, миттєво схопивши її на руки.

Кров швидко розтікалася по її одязі — рана була в животі.

— Терміново в лікарню! — різко кинув він, злісно відштовхнувши охоронців, які намагалися його стримати.

Обережно поклавши дівчину на заднє сидіння, Філатов сів за кермо й натиснув на газ. Автомобіль рвонув з місця, залишаючи позаду хаос і паніку.