Сергій Андрійович прокинувся о восьмій ранку, приготував собі та дівчині сніданок, потім вдягнувся у білу сорочку та чорний костюм. Філатов уважно подивився в дзеркало. Не дивлячись на свій вік він виглядав як денді. Філатов прийшов на кухню, сів за стіл та скуштував свій омлет. Коли лікар закінчив їсти, він пішов в кімнату до Ганни. Зайшовши туди він побачив, що Ганна вже не спала.- Можна, моя хороша?- спитав Сергій Андрійович. -Лікарю, чому ви кожного разу питаєте? Адже це ваш дім,- серьезно сказала Ганна. -Чому ти так говориш? Це і твій дім також! Ганна нічого не сказала. Ганночко, я приніс тобі сніданок. Ось, скуштуй,- запропонував лікар. -Дякую, але я не хочу,- коротко відповіла дівчина. -Тобі треба випити ліки,- сказав Сергій Андрійович,- на голодний шлунок їх пити не можна. -Добре, якщо це потрібно,- без настрою мовила вона та з'їла маленький шматок омлета. а потім випила таблетки. Лікар уважно подивився на Ганну та спитав.,- Ганночко, у тебе все добре? -Так,- відповіла молода дівчина, -Коли ми поїдемо до поліцейського відділку?- спитала вона. Сергій Андрійович саме хотів відповісти, як йому завадив телефонний дзвінок. Це був генеральний прокурор. -Михайло, слухаю тебе,- взявши слухавку відповів Філатов.-Так, так, зрозумів. Дякую вам, пане генерал,- офіційно звернувся до Михайла Філатов. Закінчивши розмову Сергій Андрійович сказав,- треба вдягатися, їдемо зараз. Філатов допоміг дівчині в усьому в чому вона потребувала допомоги і через п'ятнадцять хвилин вона вже сиділа в инвалідному візку. Чоловік скерував візок до виходу з будинку. Охорона з п"яти осіб йшла попереду. Начальник охорони відкрив двері машини Філатову. Чоловік допоміг дівчині сісти у машину. Всю дорогу до поліції Ганна мовчала. Лікар помітив, що з дівчиною щось не те.