Розділ 38

-Давай, Ганночко, зараз поїдемо на двір трохи прогулятися, додав чоловік. - Я згодна,- відповіла дівчина . -Давай допоможу, - сказав Сергій Андрійович. Він допоміг дівчині сісти у візок. Ганна подивилася на Філатова та сказала,- Дякую . -Ну що ти, моя хороша, лагідно сказав лікар, а потім  взяв плід та вкрив її ноги, скерував інвалідний візок до виходу з дому. Начальник охорони та ще п'ять охоронців вийшли наперед, щоб подивитися чи безпечно все на дворі. Юрій жестом показав, що чоловіку та дівчини можна виходити. Сергій Андрійович продовжив керувати візком дівчини, а охоронці їхали здалеку на чорному мерседесі. На вулиці було тепло, вже вечоріло.- Сергію Андрійовичу,- звернулася Ганна до лікаря.- Що, моя хороша?- спитав Філатов. -Я весь час згадую нашу першу зустріч і те, як жахливо я себе поводила. Але ви були лагідні зі мною завжди, навіть, коли я піднімала на вас голос. Ви хороша людина,- сказала Ганна.- Дякую вам за все. - Моя хороша я не тримаю на тебе зла. Я розумію твій стан. Все добре,- запевнив лікар. -Знаєшь, ти за характером дуже схожа на мою доньку,- визнав чоловік,- вона була також вродливою, розумною, доброю. Я завжди пишався своєю Дариною. У нас були близькі з нею стосунки. Ми, не дивлячись на зайнятість, завжди знаходили час, щоб побути втрьох з дружиною та донькою. Знаєшь, я досі заплющюю очі і бачу Дарину та Тетяну. Вони завжди будуть у мене в пам'яті. Дівчина вислухавши Сергія Андрійовича сказала,- Лікарю, зупиніться, будь ласка. Філатов зупинив візок та поставив його на гальма. Він підійшов до Ганни та став попереду неї. Вона подивилася на лікаря та тихо сказала,-Лікарю, я розумію, ваш біль з приводу смерті вашої сім'ї дуже сильний,. Я не зможу замінити вам дочку, але завдяки вам, мій біль став меньше,- честно визнала Ганна.- Ви допомогли мені почуватися небезпомічним інвалідом, а людиною, яка зможе ще багато чого робити. Я почала вірити, що зможу все здолати, не дивлячись на те, зможу я ходити  чи ні. Якщо навіть все життя доведеться сидіти в цьому візку, завдяки вашій турботі, підтримки, я відчуваю в собі сили жити дал! Дякую!- повторила Ганна. Від слів дівчини у Сергія Андрійовича на душі стало тепло. Він сказав,- Дякую тобі, моя хороша, я допомагаю тобі із задоволенням,- чоловік щіро усміхнувся,- Дивись яка хороша погода, чи не так?-спитав Філатов. -Справді,- погодилась дівчина. Вони гуляли до десяти вечора. Сергій Андрійович подивився на наручний годинник та сказав,- Моя хороша, вже пізно, повертаємось до дому. Він скерував візок в бік свого котеджу, а охорона попрямувала слід за ними. Філатов привіз дівчину до дому та заніс в кімнат.уПоклав її на ліжко і сів поруч,- Тобі сподобалась наша прогулянка?- спитав лікар.- Так, дуже дякую вам,- відповіла Ганна. -Знаєте, Сергію Андрійовичу,- продовжила дівчина,- якщо чесно, я дуже боюся. Цей чоловік здатний на все. Такі не зупиняються ні перед чим. Нам дійсно загрожує небезпека,- сказала дівчина,- я не боюся за себе, я хвилююсь за вас, лікарю,- дивлячись чоловікові в очі сказала Ганна.- Я ніколи не пробачу собі, якщо з вами щось трапиться!- Все буде добре,- відповів Сергій Андрійович,- не хвилюйся, якщо він залишиться без покарання, ще багато людей можуть постраждати. -Так,  це правда,- погодилася Ганна. -Моя хороша, я ще раз спитаю тебе, ти дійсно довіряєш мені ?- Авжеш!- відповіла Ганна,- я вам вірюЁ!- твердо сказала дівчина . -Тоді довір мені своє життя,- сказав Філатов, -обіцяю тебе захистити. -Моє життя нічого не варте,- тихо сказала Ганна,- головне, щоб з вами все було добре. - Не кажи так, дівчинко, твоє життя безцінне,- сказав чоловік . -Зараз приготую вечерю, зачекай. Філатов вирішив приготувати борщ. Він дістав необхідні продукти з холодильника та поставив варитися страву. За годину смачний борщ був готовий. Його аромат наповнив весь дім. Сергій Андрійович насипав страву в тарілку та поніс їжу дівчині.- Моя хороша,- сказав лікар,- вечеря готова,- чоловік набрав ложку борщу та простягнув Ганні. - Ось, скуштуй. - Дуже смачно пахне,- сказала дівчина, а потім спробувала і додала,- Дуже смачно, дякую! Це ви самі приготували?- Так, сам,- з посмішкою відповів Філатов.- Я, Ганночко, дуже люблю готувати. Лікар продовжував годувати дівчину. Вона їла із задоволенням, а потім вона сказала,- Дякую, дуже смачно, але я вже наїлася. -Ну добре, досить,- сказав Сергій Андрійович. -А ви вже поїли?- спитала Ганна.- Ні,я зараз поїм,- відповів Філатов. -Прошу, йдіть поїште,- попросила дівчина. -Ви піклувится про мене, але забуваєте про себе,- схвильовано сказала Ганна,-прошу не робіть так.- Це не так,- заперечив Сергій Андрійович. -Добре, я піду поїсти,- чоловік знов вийшов на кухню, насипав собі борщу, сів та з'їв пів тарілки, а потім встав, помив посуд і повернувся в кімнату до дівчини. Сів поряд з Ганною. Раптово дівчина побліднішала та різко вскрикнула,- Боляче! Чоловік сказав,- Потерпи, моя хороша, зараз зроблю тобі укол . Він дістав ліки, набрав у шприц Медокалм та зробив їй укол. -Ось, все, зараз покращає.- Дякую,-відповіла вона важко дихаючи. Чоловік взяв її руку, вона слабо стисла руку лікаря. За 20 хвилин біль минув. -Як ти?- спитав Сергій Андрійович . -Дякую, набагато краще,- відповіла дівчина. -Тобі час спати,- сказав Філатов,- вже пізно,- додав чоловік. На годиннику було о півночі. -Добре, лікарю,- погодилась Ганна. -Ви також відпочиньте,- сказала вона.- Добре, на добраніч,- сказав Сергій Андрійович. -Вам також,- відповіла Ганна. Чоловік мовчки подивився дівчині в обличчя. Вона також подивилася чоловіку в очі. Філатов вийшов і пішов до себе в кімнату, ліг на ліжко та заснув.