Розділ 37

-Я все зрозумів, дякую тобі, Михайло,- відповів Філатов.- Поки не має за що,- заперечив прокурор. -Сергію, будь ласка, будь обережний, -попередив він. -Все буде добре, не хвилюйся. -Знаєшь, тоді, в молодості, коли Тетяна вибрала між нами двома тебе, я дуже розлютився на тебе,- визнав Михайло Романович,-але тепер я розумію, чому вона це зробила,- продовжив говорити генерал,- ти - гідна людина, Сергію,- сказав чолові,- ти завжди жив й живеш по совісті, на відміну від мене,- визнав генерал.- Я далеко не святий, багато разів йшов на угоду зі своєю совістю,- продовжив говорити Михайло,- заради своєї кар'єри я був готовий на все! Я досяг те, чого хотів, й наразі, я маю все гроші, високе звання,  але не маю головного щастя - мати родину, -продовжував розповідати про свої почуття генерал. Сергій Андрійович уважно дивився на нього та слухав. - А ти Філатов,  щаслива людина, тебе кохала найкраща жінка в світі! І донька у тебе була хороша. Лікар вислухавши генерала відповів,- В тому то й справа. що "була" жінка та донька!- трагічно вимовив Сергій. -Я тебе розумію, відповів Михайло Романович,- спитаєшь чому? Тому що я усе життя кохав та досі кохаю тільки одну жінку - твою дружину!- дивлячись в очі Філатову тихо сказав прокурор. -Навіть коли вона сказала що виходить заміж за тебе, я всі ці роки кохав її. Вона назавжди лишається в моєї пам"яті. А знаєшь, що саме сумне в цій ситуації?- спитав генерал. Він зробив паузу та продовжив,- вона мене не кохала. Вона любила тільки тебе, Сергію,- визнав генерал. -Ну що ж, досить відвертості,- спокійно промовив Михайло Романович. -Ти молодець, що вирішив допомогти цій дівчині,- похвалив Філатова генерал. -Я теж зроблю все, щоб вам допомогти,- запевнив прокурор. -Дякую, Михайло,- сказав Сергій Андрійович, подивившись на годинник. На ньому було п"ять вечора. Філатов сказав,- Дякую, що приділив мені час та погодився допомогти. Мені час їхати. -Так, звісно,- відповів генерал. Він підвівся та провів Філатова до виходу. Вони потиснули руки один одному.- Михайло Романович сказав,- Сергію, я на зв'язку, телефонуй мені в будь-який час та приїзди. -Дякую,бувай, Михайло,- відповів Філатов та вийшов з кабінету, потім сів в машину та поїхав. Заїхавши у двір свого котеджу він зайшов в дім. Там його зустрів начальник охорони,-Сергію Андрійовичу, добрий вечір! Все добре? - Так, все нормально,- відповів Сергій Андрійович та відразу пішов в кімнату Ганни. - Моя хороша, я вдома. Ганна лежачи на ліжку  радісно відповіла,- Сергію Андрійовичу, ви приїхали!- вона відчувала повагу та вдячність до Сергія Андрійовича. Він був для Ганни більш ніж лікар, він був для неї близькою людиною. -Ганночко, як ти,- спитав Сергій Андрійович.- Дякую, начебто добре,- відповіла Ганна. -А ви як?- спитала вона. -Нормально. Я їздив до генерального прокурора. Він мій давній знайомий,- сказав лікар і продовжив,- він пообіцяв взяти справу під особистий контроль. Тобі завтра потрібно буде  написати заяву на Юрчишина старшого. -Добре,- відповіла Ганна,- я зроблю все, що потрібно. -Молодець,моя хороша!- сказав Сергій Андрійович.