Розділ 37

—  Але, Сергію, будь ласка… будь обережним.

— Все буде добре, не хвилюйся.

Михайло Романович затримав погляд на чоловікові,  потім, після короткої паузи, сказав 

— Знаєш… Тоді, в молодості, коли Валерія вийшла за тебе я розлютився  дуже,але тепер… я розумію, чому вона це зробила.

Філатов уважно слухав.

— Ти гідна людина, Сергію. Завжди був таким. Жив по совісті. На відміну від мене…

Генерал важко зітхнув.

— Я далеко не святий. Не раз і  йшов на компроміси з власною совістю. Кар’єра… Я був готовий на все, щоб досягти бажаного. І коли все отримав тепер у мене є все: гроші, вплив, звання… Але немає найголовнішого, сім'ї про яку я так,  мріяв.

Сергій уважно слухав, не перебиваючи.

— А ти, Сергій Андрійович…  щаслива людина. Тебе кохала найкраща жінка у світі. І донька у тебе була прекрасна…

Філатов мовчав, а потім тихо,тихо відповів.

— В тому то і справа що була 

Генерал похмуро кивнув.

— Я тебе розумію, — сказав після паузи. — Знаєш, чому? Бо все своє життя я кохав і досі кохаю лише одну жінку. Твою дружину.

Сергій мовчав і слухав, він це знав, тому тому не здивувався.

— Навіть коли вона сказала, що виходить за тебе… Я всі ці роки любив її. Вона назавжди залишиться в моєму серці.

Він трохи посміхнувся, але посмішка була сумною, майже болючою.

— А знаєш, що в цій історії найгірше? — тихо запитав генерал.

Філатов підняв на нього погляд.

— Вона мене не кохала. Вона любила тільки тебе, Сергію.

Декілька хвилин чоловіки мовчали. Нарешті прокурор вирівняв плечі, ніби скидаючи з них важкий тягар.

— Ну що ж, досить відвертості, — сказав рівним тоном.

— Дякую, Михайле, — відповів Філатов і глянув на годинник. П’ята вечора.

— Дякую, що вислухав мене і погодився допомогти. Але мені час їхати.

— Так, звісно, — кивнув генерал, підводячись.

Він провів Філатова до дверей, потиснув йому руку.

— Сергію, я на зв’язку. Телефонуй у будь-який час, 

— Дякую. Бувай, Михайле, — сказав Філатов і вийшов.

Він сів у машину, завів двигун і рушив додому.

Коли заїхав у двір свого котеджу, його зустрів начальник охорони.

— Сергію Андрійовичу, добрий вечір! Все добре?

— Так, все нормально, — відповів Філатов і одразу попрямував до кімнати Ганни.

Дівчина лежала на ліжку, і коли побачила його, її очі засвітилися радістю.

— Сергію Андрійовичу! Ви повернулися!

У її голосі було щось більше, ніж просто вдячність. Вона довіряла йому, і він це розумів.

— Ганнусю, як ти? — м’яко запитав він.

— Дякую, начебто добре. А ви?

— Нормально. Я був у генерального прокурора. Він мій давній знайомий, — пояснив Філатов. — Пообіцяв взяти справу під особистий контроль. Завтра тобі потрібно буде написати заяву про перегляд твоєї справи пояснив Сергій Анатолійович

-Дівчина подивилась- Філатову у вічі та відповіла.

— Добре. Я зроблю все, що потрібно.

Філатов усміхнувся і легенько торкнувся її руки.

— Молодець, моя хороша сказав Сергій Андрійович.